Managers face challenges in leveraging people as a source of competitive advantage due to advancements in technology and the widespread availability of information, which have rendered other sources of competitive advantage less effective. In this context, social sustainability within an organization refers to the enduring relationships between employees and the organization, as well as their collective contribution to organizational goals. Strengthening social sustainability provides opportunities to achieve desired objectives through the efforts of employees. This study presents empirical findings that support the assumptions that sustainable leadership enhances social sustainability, and that micro-level corporate social responsibility (CSR) moderates this relationship. The data were gathered from a randomly selected sample of 516 employees in the healthcare industry, and regression analysis using structural equation modeling (SEM) was employed to test the hypotheses. The results demonstrate a significant role of sustainable leadership on the establishment and development of social sustainability, with micro-level CSR positively influencing this relationship as a moderator. These findings hold both theoretical and practical implications. Given the labor-intensive nature of the healthcare industry and the interconnectedness of the three variables examined in this study, no prior research investigating these connections was found in the literature. Therefore, the research model proposed in this study and its subsequent findings represent a valuable contribution to the existing body of knowledge. The findings offer guidance to hospital administrators, emphasizing the importance of focusing on sustainable leadership and micro-level CSR to reduce turnover rates and cultivate long-term relationships with employees, thereby enhancing organizational effectiveness.

Мета. Мета статті полягає у формуванні економічних засад розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму в процесі децентралізації влади як каталізатора розвитку місцевої економіки, виявлення причин і факторів, що сприяють чи гальмують його розвиток, обґрунтування фінансових механізмів стимулювання його розвитку. Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження для виокремлення економічної важливості сфери сільського «зеленого» (екологічного) туризму стали методи аналізу й синтезу інформації та діалектичний метод, а також метод економічного аналізу та статистичний метод. Дослідження ґрунтується на застосуванні кореляційно-регресійного аналізу залежності чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Для оцінювання якості побудованої лінійної регресійної моделі використано коефіцієнти кореляції та детермінації. Перевірку статистичної значущості моделі здійснено на основі критеріїв Фішера та Стьюдента. Результати. Подано авторське тлумачення терміна сільський «зелений» (екологічний) туризм як різновид туризму, що полягає в подорожах туристів до природних сільських, недоторканих людиною природоохоронних територій на основі раціонального природокористування з пізнавальною метою та для відпочинку, що відповідає концепції сталого розвитку. Проаналізовано стан сільського туризму за період 2012–2019 рр., а також стан туристичної активності на прикладі Рівненської області (2000–2019 рр.). Оригінальність / наукова новизна. Установлено залежність чисельності туристів, які обслуговуються туроператорами та турагентами, від ВВП держави, що припадає на душу населення. Уперше сформовано пріоритети розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму, виявлено й узагальнено фактори позитивного й негативного впливу на прикладі конкретних дестинацій у процесі децентралізаційної реформи, обґрунтовано застосування етнофестивалів як інноваційної форми активізації туризму в межах регіональних ландшафтних парків та інших категорій природно-заповідного фонду. Удосконалено засади розвитку інклюзивного туризму. Подальшого розвитку набули засади формування стратегічного розвитку туризму на основі фактичних стратегій на загальнодержавному та місцевому рівнях. Практична цінність / значущість. Сформовано передумови вдосконалення природно-заповідного фонду як основи розвитку сільського «зеленого» (екологічного) туризму. Внесено пропозиції щодо вдосконалення «Стратегії розвитку туризму Зеленого шляху «Медове коло» на 2018–2022 роки» як важливої туристичної дестинації на основі нових туристичних продуктів. Окреслено переваги розвитку інклюзивного туризму.

The scientific periodical journal (indexed on Web of Science) published by the Tomas Bata University in Zlin offers results of basic and applied economic research in the English language.

The economic assessment of CO₂ emissions from fossil fuels is gaining importance in the context of sustainable development. Climate change, driven by excessive greenhouse gas emissions, poses a significant threat to humanity, requiring an integrated approach that considers both environmental and economic factors. The European Union (EU) plays a key role in global efforts to reduce CO₂ emissions and promote sustainability. This study explores economic approaches to analyzing CO₂ emissions in Europe, focusing on trends in fossil fuel use and their economic drivers. The research highlights the connection between economic activity, energy consumption, and emissions, contributing to a better understanding of climate change mitigation strategies. The findings emphasize the strong influence of demographic factors on carbon emissions, stressing the need for targeted policies to address the environmental impact of population growth. This study presents a literature-based assessment of CO₂ emissions from fossil fuel consumption in the context of sustainable development, with a focus on Europe. Recognizing the urgent threat posed by climate change, the paper explores how economic and demographic factors influence emissions trends and energy consumption. Through the synthesis of recent research and statistical data, it examines the relationship between economic activity and CO₂ emissions across EU countries. Special attention is given to national policy frameworks, particularly Germany’s “Energiewende”, as a successful example of emission reduction through building-sector reform. The study highlights that while economic growth remains a driver of emissions, strategic investments in renewable energy, energy efficiency, and sectoral transformation can decouple growth from environmental degradation. The findings support the need for country-specific mitigation strategies, emphasizing that uniform approaches may not address the diverse challenges faced by EU member states. This work contributes to the broader understanding of climate policy design by linking empirical evidence with policy implications in the transition to a low-carbon economy.

This research seeks to elucidate the relationship between economic activities, energy consumption, and CO₂ emissions, thereby contributing to a deeper understanding of the economic dimensions of climate change mitigation efforts within the European context, which may be useful for developing policies to mitigate CO₂ emissions and promote sustainable development. This study investigates world CO₂ emissions and their relation to population growth and finds a strong positive relation based on data from 1969 to 2023. The World Kaya Identity has been applied to understand how changes in the involved factors affect CO₂ emissions over time. When studying the more complex relation between the variables by controlling for energy use, GDP, and carbon intensity based on the Kaya Identity, the authors identified an overall long-term coupling of all factors. Considering short-term variations, population growth appears to have an insignificant effect, and carbon intensity appears most influential on CO₂ emissions. As a next step, we take a disaggregated view on different country settings, economic sectors, and energy sources to further analyze the role carbon intensity plays for increased CO₂ emissions. Here, we lay a special focus on the European perspective. This descriptive analysis lets us draw some general conclusions regarding strategies for reducing the negative impact of CO₂ emissions and political efforts for sustainability transformations. This study is important for the current state of science, since a clear economic assessment of the negative effects of carbon dioxide is necessary for planning measures and costs in the ecological sphere, the correct assessment of the impact on the health of the population, the prospective implementation of preventive measures at all levels, and financing measures to reduce the negative effects of carbon dioxide. The authors found a significant positive effect of GDPpc, energy intensity, and carbon intensity on impact and an insignificant effect on the population. Thus, an unexpected increase in the population likely does not have short-term effects on CO₂ emissions, and the responses to GDPpc and energy intensity both decrease after some periods, while the shock in carbon intensity shows a significant effect even after 10 years. This is reasonable in the sense that both increases in GDP and energy intensity might be alleviated by technological progress and, thus, only show a short-term positive effect on CO₂ emissions. The carbon intensity of energy consumption is more crucial for the long-term change of CO₂ emissions. For this reason, we study the decomposition of energy use in more detail by considering descriptive statistics over time and over different sectors and countries.