У контексті посилення продовольчої безпеки України дослідження, що спрямовані на збільшення обсягів отримання рослинного білка при біологізації агротехнології вирощування бобових культур, набувають особливої актуальності. З-поміж бобових культур, які розглядаються як ресурс для виробництва білка, горох посівний (Pisum sativum L.) зернового та овочевого напряму використання займає важливе місце у структурі посівних площ сільськогосподарських культур. Оптимізація та біологізація агротехнології вирощування гороху спрямовані на збільшення врожайності залежно від підбору сортів та елементів технології вирощування культури, що обумовило актуальність обраної теми дослідження. Мета дослідження – визначити урожайність гороху посівного різного напрямку використання залежно від сорту, удосконалити технології його вирощування за застосування інокулянтів. Дослідження проводили у 2024–2025 рр. на опідзолених чорноземах у ґрунтово-кліматичних умовах Полтавського регіону. Матеріалом для дослідження були зареєстровані сорти гороху посівного зернового напряму використання: Албум, Гайдук і Стабіл, а також сорти гороху овочевого: Омега, Ліптон і Лея. За результатами досліджень встановлено, що сорти гороху зернового напряму використання забезпечують суттєво вищу врожайність зерна у межах 2,8–3,7 т/га з приростом до контролю 0,14–0,37 т/га, порівняно з овочевим 1,8–3,1 т/га, приріст до контролю був у межах – від 0,18 до 0,33 т/га. Водночас, визначено, що істотно більшу врожайність сорти гороху посівного формують в умовах 2025 року: для зернового (2,85–3,86 т/га), для овочевого (2,51–3,24 т/га), порівняно з 2024 роком (зерновий: 2,52–3,51 т/га, овочевий: 2,12–3,03 т/га), який у весняно-літній періоди відзначався посушливими умовами. У середньому за роки дослідження з-поміж сортів гороху зернового найбільш урожайним був сорт Гайдук (3,69 т/га), з приростом врожаю 0,37 т/га на варіантах із застосуванням інокулянта BiNitro, а овочевого – сорт Ліптон (3,14 т/га, прибавка 0,18 т/га) при застосуванні для інокуляції препарату Ризоактив бобові. З-поміж досліджуваних чинників найбільший вплив на врожайність сортів гороху мають погодні умови років дослідження (39,0–49,0 %), істотний вплив також мають: сортові властивості культури (18,0–20,0 %) та інокуляція насіння (14,0–16,0 %), а також їх взаємодія (2,0–12,0 %). Встановлено, що найбільшу врожайність забезпечують сорти гороху зернового напряму використання під час застосування інокулянта BiNitro: Гайдук (3,69 т/га), Стабіл (3,31 т/га) та Адбум (2,84 т/га). Сорти гороху овочевого істотно збільшують врожайність зерна під час застосування для інокуляції препарату Ризоактив бобові: Ліптон (3,14 т/га), Омега (2,60 т/га) та Лея (1,81 т/га).

Вирощування бобових овочевих культур для отримання доступного білка на сьогодні є актуальним для більшості країн світу. Що обумовлено розширенням різноманіття харчування населення й перспективі сприятиме подоланню голоду відповідно цілей сталого розвитку. Мета теоретичного дослідження – здійснити аналіз сортів овочевих культур з родини бобових за кількісним та якісним складом, які за комплексом господарсько-корисних ознак є придатними для поширення на території України та споживання. У своїй роботі ми використовували наступні методи: діалектичного пізнання процесів і явищ, монографічний; емпіричний; порівняльного аналізу та абстрактно-логічний підхід. Результати. Основні овочеві культури з родини бобові (Fabaceae) – це арахіс, квасоля овочева, вігна, горох овочевий та боби. Ці культури слугують цінним доповненням для забезпечення населення рослинним білком. Поставлена перед нами задача полягала в виокремленні найбільш продуктивних сортів бобових овочевих культур, які б задовольняли потреби сільськогосподарського виробництва з урахуванням їх господарсько-корисних ознак. Для виконання цього завдання ми провели аналітичне (теоретичне) дослідження на основі змістовного огляду літератури. У результаті аналізу кількісного складу бобових овочевих культур визначено, що станом на 2024 рік у Реєстрі сортів налічується 128 сортів. За останні п’ять років, впродовж 2020-2024 років Реєстр сортів оновився 41 сортом овочевих бобових культур. Сорти представлені такими видами, як арахіс підземний – два сорти, квасоля звичайна (овочева) – 20, горох посівний (овочевий) – 16, боби кормові – один, а також наявно по одному сорту вігни променистої (квасоля золотиста, маш) і вігни спаржевої. Середня урожайність сортів квасолі звичайної (овочевої) складає від 12,0 до 45,0 т/га зелених бобів, арахісу підземного – 5,0 до 5,5 т/га, вігни – 1,5 до 10,5 т/га зелених бобів, гороху овочевого – 3,0 до 7,1 т/га зерна. Середній вміст білка коливається у сортів бобових зернових культур від 1,0% до 33,0% відповідно до культури. Визначено, що серед установ України дослідженнями насінництва та селекції сортів бобових культур працюють такі установи: Національний університет біоресурсів і природокористування, Інститут овочівництва і баштанництва, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІ-Агро», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ ЛЕГІОН-АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь», та ін. Висновки. Враховуючи господарсько-корисні ознаки, кількісний та якісний склад представників овочевих культур з родини бобові та потенціал їх продуктивності у Реєстрі сортів рослин придатних для вирощування в Україні виокремлено найбільш врожайні. В перспективі це дозволить товаровиробникам підібрати відповідні сорти для вирощування та виробляти достатню кількість овочевої продукції для забезпечення рослинним білком як населення України, так і відкриває можливість експорту за кордон.

У статті висвітлено результати багаторічних польових досліджень, спрямованих на обґрунтування ефективності удосконалення окремих елементів технології вирощування пшениці озимої м’якої в умовах Лівобережного Лісостепу України. Метою роботи було виявити вплив крупності насіння та системи весняного підживлення на формування врожайності зерна сортів Кубус і Довіра Одеська. Дослідження проводили протягом 2021–2025 років на чорноземах типових опідзолених із використанням загальноприйнятих методик польового експерименту та статистичної обробки даних. Методологія базувалася на польових експериментах із сортами Кубус і Довіра Одеська. Схема досліду передбачала вивчення ефекту сівби насіння різної крупності за масою 1000 насінин, у тому числі суміші крупної та середньої фракцій, за умов стандартного азотного підживлення та комплексного застосування азотних і мікродобрив у фазу весняного кущіння. Встановлено, що найбільшу врожайність забезпечує сівба сумішшю насіння крупної та середньої фракцій (пропорція 50:50) на фоні комплексного підживлення. Сорт Кубус виявився більш чутливим до інтенсифікації технології, сформувавши продуктивність на рівні 5,6–6,0 т/га, тоді як у сорту Довіра Одеська цей показник становив 5,1–5,3 т/га. Використання дрібного насіння не сприяло зростанню врожайності, а в несприятливі роки призводило до її зниження через обмежені адаптивні можливості. Дисперсійним аналізом визначено, що провідним чинником впливу на врожайність є гідротермічні умови року (48–53%), частка системи підживлення становить 25–27%, а крупності насіння – 6–12%. Поєднання змішаної сівби (крупна + середня фракції) із внесенням КАС та мікродобрив у фазу весняного кущіння є дієвим інструментом підвищення врожайності пшениці озимої незалежно від погодних умов. Для досягнення максимальної продуктивності доцільно впроваджувати диференційований підхід до підбору насіннєвого матеріалу з урахуванням сортових особливостей відгуку на елементи живлення.

Залучення до вирощування малопоширених енергетичних культур має важливе значення через отримання додаткового енергетичного ресурсу – біомаси цих рослин. Із рослинної сировини енергетичних культур виготовляють: тверді, рідкі та газоподібні біопалива, а їх застосування дасть змогу знизити енергозалежність територіальних громад. Не менш важливим питанням є вивчення їхніх морфологічних та біологічних особливостей, що дасть можливість виявити важливі чинники, що впливають на формування врожайності та знайти ефективні шляхи управління посівами енергокультур. Тому метою наших досліджень було надати морфологічну та біологічну характеристики рослин, розкрити особливості формування біомаси малопоширених енергетичних культур. Для цього використано: спостереження та аналізування на основі монографічного методу, дані словників і довідників, власні напрацювання авторів та наукові публікації інших учених як України, так і зарубіжжя. Під час проведення лабораторних і польових досліджень застосовували затверджені методики, ДСТУ й методику дослідної справи в агрономії. Результати багаторічних досліджень дали можливість встановити мінливість біометричних показників рослин енергокультур: індіанграсу (сорговника поникаючого), бігблуестему (Бородача Жерарді) та сорго багаторічного (трави Колумба). З-поміж них найбільшу висоту та густоту стеблостою формують сорговник поникаючий та сорго багаторічне. Визначено взаємозалежність між кількісними показниками рослин малопоширених енергетичних культур: зі збільшенням висоти рослин буде зростати їх кількість та врожайність біомаси. Найбільшу врожайність за сухою біомасою формує сорго багаторічне й сорговник поникаючий, відповідно 8,0 і 5,0 т/га. Суттєво менший цей показник виявився у Бородача Жерарді – на рівні 2,3 т/га. Визначено, що біометричні показники рослин за висотою і густотою стеблостою здійснюють суттєвий вплив на рівень врожайності біомаси досліджуваних енергетичних культур. Що підтверджується сильним прямолінійним кореляційним (r>0,71) та багатомірним зв’язком та описується рівнянням z = – 2,7247 + 0,0664 × x – 0,0103 × y. Перспективи подальших досліджень полягатимуть у вивченні насіннєвої продуктивності малопоширених енергетичних культур залежно від умов вирощування.

In the context of intensifying global energy and environmental pressures, the expansion of alternative renewable energy sources has become increasingly important, with plant biomass remaining one of the most accessible options. For ecological engineering and national energy security –...