Останнім часом великі надії покладаються на розвиток автоматизованих та автономних суден, як на спосіб вирішення проблем аварійності флоту, спричинених людським фактором, та проблем, пов’язаних з браком кадрів або нестачею кваліфікованих спеціалістів. Штучний інтелект також грає не останню роль, адже для реалізації технологій автономного судноводіння в майбутньому, буде потрібно розроблення і удосконалення процесів, спрямованих на розробку систем автоматичного маневрування, які не будуть обмежуватися набором функцій, що допомагають у процесі маневрування, а будуть містити конкретні алгоритми прийняття рішень та порядок дій для запобігання небезпечному зближенню суден. Метою даної роботи є аналіз передумов виникнення концепції автономного судноводіння, огляд етапів впровадження та перспектив дистанційного керування суднами на основі безекіпажних технологій, аналіз технічних та інтелектуальних рішень для морських автономних надводних суден. Результати. В представленій роботі розкриті теоретичні аспекти процесу впровадження автономного судноводіння, визначені основні тенденції подальших досліджень, сформульовано коло специфічних технологічних задач, що потребують розв’язання. Висновки. В ході дослідження встановлено, що технології автономного судноводіння потребують подальшої розробки та вдосконалення, особливо в частині вдосконалення протоколів передачі даних, датчиків навігаційної інформації і автоматичних систем управління рухом, що дозволяє здійснювати моніторинг обладнання з метою поліпшення функцій контролю за рухом автономного судна.
Вступ. Перевезення вантажів з використанням морського транспорту має надзвичайно довгу історію, яка безперервно продовжується і сьогодні, набуваючи нових особливостей, пов’язаних з технічним розвитком суден, удосконаленням технології перевезення вантажів, інтенсивною трансформацією зовнішнього середовища. Обладнання сучасних морських суден навігаційним устаткуванням, радіообладнанням, рятувальними та протипожежними засобами та пристроями відбувається за певних правил та підлягає строгому нагляду щодо відповідності всім наявним на поточний момент міжнародним вимогам і стандартам з метою забезпечення безпечної практики експлуатації суден, що досягається шляхом належного використання всіх технічних приладів і систем. Метою цієї роботи є дослідження характеристик і особливостей застосування електронних засобів супутникової навігації, визначення перспектив використання альтернативних засобів курсовказання, таких як супутникові компаси, їх функціональних можливостей з метою підвищення ефективності процесу судноводіння і забезпечення безаварійної експлуатації суден. Результати. У представленій роботі розкриваються практичні та теоретичні аспекти використання систем супутникової навігації, зокрема впровадження таких альтернативних засобів курсовказання, як супутникові компаси. Висновки. У ході дослідження встановлено, що характеристики та функціональні можливості супутникових пристроїв курсовказання здатні не тільки підвищити ефективність процесу судноводіння, але й забезпечити безаварійну експлуатацію суден, що додатково підтверджує їх актуальність. Поширене використання супутникових компасів як невід’ємної частини навігаційного обладнання сучасних суден значно спрощує процес судноводіння і дає можливість швидко і точно визначати необхідні параметри руху судна.
1 January 2021 in Scientific news of Dahl university
The article examines the assessment of the reliability of shipboard radio navigation systems under the influence of degradation factors, with a focus on the impact of both gradual and sudden failures on the continuity of navigation equipment. A classification of failures is presented, environmental and operational factors affecting the efficiency of systems are identified, and the risk of failure is quantified using mathematical modelling. A combined approach to reliability assessment is proposed, which takes into account the probability of failures due to ageing (gradual failures) and external influences (sudden failures), based on an exponential distribution model. An analysis of the mean time between failures (MTBF) of key radio navigation systems was carried out, the probability of failure of at least one element during an operational period of up to 350 days was estimated, and a conceptual model for optimising maintenance was formed. Methodologically, the study is based on the development of a two‐factor model that combines the assessment of gradual and sudden failures of shipboard radio navigation systems. To quantify the intensity of failures, an exponential distribution law is used with the integration of correction factors that take into account the influence of the environment and the human factor. The MTBF is calculated taking into account both types of failures, which ensures the complexity of the assessment. The results are supported by tables, graphs and theoretical generalisations that form a reliable basis for improving the fault tolerance of modern marine navigation systems.