Вступ. Больовий синдром є поширеною причиною звернення пацієнтів за медичною допомогою, істотно впливаючи на якість життя. Широко застосовувані ненаркотичні аналгетики, особливо нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), мають обмеження у застосуванні через виражені побічні ефекти (ураження ШКТ, нирок). Відома також проблема з безпекою метамізолу (анальгіну), пов’язана з ризиком агранулоцитозу, що спонукає пошук нових, ефективних та безпечних аналгетиків. Перспективними кандидатами для розробки нових знеболювальних засобів є похідні 1,2,4-триазолу, відомі своєю широкою біологічною активністю, включаючи анальгетичну та протизапальну. Мета. Дослідити анальгезуючу активність похідних 1,2,4-триазолу у порівнянні з натрій метамізолом на моделі вісцерального болю («оцтовокислі корчі») у щурів. Матеріали і методи. Дослідження проводили на статевозрілих білих безпородних щурах масою 180-200 г в умовах віварію, з дотриманням етичних стандартів. Синтезовані похідні 1,2,4-триазолу вводили внутрішньоочеревинно у дозі 50 мг/кг, аналогічно вводили референсний препарат – натрій метамізол. Для індукції болю застосовували 0,75% розчин оцтової кислоти, після чого реєстрували кількість больових «корчів». Ефективність визначали за ступенем інгібування больової реакції у порівнянні з контрольною групою. Для з'ясування потенційних механізмів дії проводили молекулярний докінг з ключовими мішенями (COX-2, iNOS, IKK). Результати. Введення похідних 1,2,4-триазолу призвело до статистично значущого зниження кількості «оцтовокислих корчів». Найефективнішою була сполука 1.8, що демонструвала 83,6% аналгезії, перевершуючи ефективність метамізолу (49,2%). Інші похідні також показали помірну чи високу активність (від 43,2% до 80,9%). Молекулярний докінг показав, що найбільш активна сполука 1.8 має високу афінність до ферментів COX-2 (–6,506 ккал/моль), iNOS (–6,959 ккал/моль), IKK (–5,817 ккал/моль), що підтверджує її потенційний механізм як широкоспектрового інгібітора медіаторів запалення. Висновки. Дослідження підтвердило високу анальгетичну активність нових похідних 1,2,4-триазолу. Серед них сполука 1.8 проявила особливо виражену активність, перевищуючи референсний метамізол, та може розглядатися як перспективний прототип ненаркотичного аналгетика з можливим більш безпечним профілем порівняно з традиційними препаратами. Отримані дані обґрунтовують доцільність подальших доклінічних випробувань для розробки нових ефективних і безпечних анальгетиків на основі 1,2,4-триазолу.