У статті систематизовано та узагальнено досвід повоєнної відбудови таких країн як Німеччина, Японія, Південна Корея, Боснія і Герцеговина, Сінгапур. Досвід цих країн може сформувати основу для обґрунтування та реалізації стратегії відновлення України після перемоги. Виявлено, що саме правильний вибір стратегій відбудови стає початком розквіту. Систематизація позитивного досвіду виходу з кризи аналізованих країн цікавий для нашої країни у контексті використання його не лише для відтворення втраченого під час військових дій, а забезпечення розвитку та оновлення країни у всіх напрямах, зокрема, соціальному, економічному та політичному. Встановлено, що саме правильний вибір стратегічних напрямів для відбудови країни адекватною мірою відображає траєкторію майбутніх позитивних зрушень. Метою дослідження стало структурування досвіду розвинених країн у досягненні успіхів їх повоєнної відбудови задля його осмислення та використання в Україні. Основними причинами дослідження та структурування досвіду розвинених країн сучасності з погляду ретроспективного аналізу стратегічної візії їх повоєнної відбудови для імплементації в Україні стали: змога зберегти історичну пам'ять про минулі події і розуміти їх вплив на сучасні процеси, що допомагає уникнути повторення помилок та сприяє збереженню цінних знань і традицій; цінні уроки для сучасного суспільства в різних аспектах, що допомагає швидше відновитися після конфліктів або катастроф; аналіз різних підходів до відбудови, оцінка їх ефективності і пошук нових шляхів досягнення успіху без повторення відомих помилок; сприяє спроможності країни взяти на озброєння успішні практики і стратегії, які були використані в інших країнах під час відновлення після війни; отримання цінних знань, що сприяє створенню стійкого та процвітаючого суспільства. Акцентовано, що досвід кожної країни потребує детального окремого аналізу, визначення проблем та перешкод, які долалися в ході відновлення. У даній статті наведено окремі узагальнення щодо стратегічних напрямів, за якими розгорталися та реалізовувалися програми відновлення після війни, які варті уваги та імплементації, особливо у частині налагодження антикорупційних практик, виділення пріоритетів для концентрації обмежених фінансових ресурсів на інноваційних технологіях, освіті та наукових дослідженнях.

Стаття присвячена дослідженню питань розвитку соціального підприємництва в національній економіці та обґрунтуванню основних напрямів його регулювання. Основною метою дослідження визначено розроблення науково-практичних засад удосконалення регулювання розвитку соціального підприємництва в Україні. Визначено, що соціальне підприємництво за умов поглиблення соціальної стратифікації суспільства сприяє вирішенню гострих суспільних проблем та запобіганню їх негативних наслідків, вплива­є на досяг­нення соціальної справедливості, підвищення якості життя та подолання безробіття, зниження нерівності, бідності, голоду, соціальної та екологічної безпеки тощо. Виявлено, що досягнення позитивних наслідків розвитку соціального підприємництва стримане низкою проблем, що унеможливлює ефективне використання державних інструментів підтримки його розвитку. Обґрунтовано, що серед основний причин, які стримують розвиток соціального підприємництво в національній економіці найбільшого впливу вчиняють дефініційна невизначеність поняття соціального підприємництва, невизначеність інституційного статусу соціального підприємця та соціального підприємства, корупційні ризики нормативної неврегульованості функціонування соціального підприємництва. Встановлено, що окреслені проблеми більшою мірою шкодять поширенню та активному розвиткові соціального підприємництва, та внаслідок обмеженості інституційно-правового середовища звужують можливості державної підтримки його розвитку. Обґрунтовано, що соціальне підприємництво може стати драйвером соціального прогресу в Україні за умови запровадження переліку прав і обов'язків суб'єктів соціального підприємництва, розширення державних ініціатив, спрямованих на його популяризацію й розвиток соціального підприємництва. Запропоновано напрями удосконалення державного регулювання розвитку соціального підприємництва, які орієнтовані на формування інституційного середовища розвитку соціального підприємництва, нормативно-правового визначеності статусу соціального підприємця та соціального підприємства, запровадження заходів щодо антикорупційної поведінки соціальних підприємців.

Стаття присвячена актуальним викликам та рішенням у сфері управління логістичними процесами на територіях, що межують із зони конфлікту. В умовах воєнного часу, коли традиційні логістичні системи зазнають значних змін, необхідно розробити нові підходи до забезпечення безпеки та ефективності логістичних операцій. Обґрунтовано, що інформаційно-аналітичне забезпечення є критично важливим елементом для адаптації управлінських рішень у реальному часі. Стаття пропонує складові концепції – мету, принципи розроблення та основні завдання щодо аналізу сучасних технологій збору та обробки інформації, які дозволяють оперативно реагувати на зміни у ситуації на кордоні. Відзначено, що інтеграція аналітичних платформ у напрямку створення єдиного комплексного інформаційно-аналітичного хабу може суттєво підвищити ефективність управлінських рішень, сприяючи кращому моніторингу логістичних потоків та оцінці ризиків для прикордонних регіонів та зон активних бойових дій. Зроблено акцент на важливості міжвідомчої взаємодії в умовах воєнного часу. Співпраця між військовими, митними органами та підприємствами логістики є необхідною для створення єдиного інформаційного простору. Це забезпечить своєчасний обмін інформацією про зміну умов на кордоні, що, в свою чергу, дозволить зменшити ризики для безпеки та оптимізувати логістичні маршрути. Особливу увагу приділено виділенню основних специфічних ознак, за якими різняться управлінські процеси за цивільної та воєнної логістики. Акцентовано, що воєнна логістика потребує адаптації системи до специфіки воєнного часу, коли швидкість та точність інформації стають вирішальними факторами. Крім того, обговорюються етичні та правові аспекти використання інформаційних технологій у сфері логістики під час конфлікту. Важливою є роль державних органів у регулюванні та контролі за використанням даних, що забезпечить не лише ефективність, а й безпеку всіх учасників процесу. Підкреслено, що ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення є ключовим чинником для успішного управління логістичними операціями в прикордонних регіонах в умовах воєнного часу. Запропоновані концептуальні підходи можуть слугувати основою для подальших досліджень та розробок у цій важливій сфері. Статтю підготовлено в межах виконання прикладного наукового дослідження за ДБТ «Розробка інформаційно-аналітичної системи управління логістичними операціями інноваційного відновлення прикордонних регіонів для забезпечення національної безпеки» (Наказ МОН України від 27.12.2023 р. №1572)

У статті систематизовані основні підходи до сутності та значення соціального підприємництва у реалізації заходів соціальної політики. Визначено місце соціального підприємництва у формуванні умов соціального розвитку країни. Основною метою дослідження визначено виявлення потенціалу та ефективності впровадження проєктно-орієнтованого управління для забезпечення стійкого розвитку соціальних підприємств. Розкриті ознаки соціального підприємництва з позицій поєднання важливості задоволення соціальних потреб за рахунок переваг підприємництва. Узагальнені відмінності між формами реалізації соціального підприємництва. Визначені основні суб’єкти соціального підприємництва. Розкрито основні підходи до застосування проєктного підходу у цілях розвитку соціального підприємництва. Виокремлено переваги проєктноорієнтованого управління до задоволення соціальних проблем. Обґрунтовані напрями використання проєктно орієнтованого підходу до формування проєктів соціального підприємництва. Запропоновані основні заходи активізації розвитку соціального підприємництва на основі використання проєктного підходу, що дає змогу узгодити цілі, ресурси та очікувані результати. Розглянуто поточні підходи до управління у сфері соціального підприємництва та виявлені проблемні аспекти, що потребують вдосконалення. Окреслені особливості проєктно-орієнтованого управління з позицій переваг проєктно-орієнтованого підходу в управлінні та визначення його можливостей в контексті соціального підприємництва. Обґрунтовано, що застосування проєктно-орієнтованого управління може позитивно вплинути на результативність та стійкість соціальних підприємств, нівелювання потенційних викликів та перешкод його функціонування. Виявлено, що однією з ключових проблем розвитку соціального підприємництва є необхідність ефективного управління, яке забезпечуватиме успішність проектів та довгострокову стійкість таких організаційних утворень. Сформульовано рекомендації та стратегії для успішного впровадження проєктно-орієнтованого управління в соціальному підприємництві з метою підвищення ефективності та стабільності організацій у даному секторі.

У статті запропоновано теоретичне обґрунтування необхідності оцінки дієвості публічного управління з позицій його спроможності забезпечувати належний рівень соціально-економічного буття громадянина країни. Виявлено багатоаспектність та відсутність уніфікованого варіанту розгляду сутності та змісту якості та результативності публічного управління, що стало основою для розгляду поняття дієвості публічного управління з позицій його впливу на покращення соціально-економічного розвитку країни. На основі критичного аналізу основних підходів до оцінювання якості публічного управління, в роботі узагальнено результати застосування індексного методу та охарактеризовані основні індекси, які дають змогу оцінити дієвість та соціально-економічну спрямованість публічного управління. У статті запропоновано виокремлення критеріїв дієвості публічного управління в сучасних умовах з позицій взаємозв’язку та причинно-наслідкових зв’язків між економічним розвитком, якістю державного управління та якістю життя громадян країни. Згідно з результатами узагальнення підходів до оцінювання публічного управління обґрунтовано висновок про доцільність оцінювання публічного управління, насамперед, через його здатність забезпечити соціальну підтримку та безпеку громадян. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про значний зв’язок публічного управління та рівня соціально-економічного розвитку країн.