У статті систематизовано та узагальнено досвід повоєнної відбудови таких країн як Німеччина, Японія, Південна Корея, Боснія і Герцеговина, Сінгапур. Досвід цих країн може сформувати основу для обґрунтування та реалізації стратегії відновлення України після перемоги. Виявлено, що саме правильний вибір стратегій відбудови стає початком розквіту. Систематизація позитивного досвіду виходу з кризи аналізованих країн цікавий для нашої країни у контексті використання його не лише для відтворення втраченого під час військових дій, а забезпечення розвитку та оновлення країни у всіх напрямах, зокрема, соціальному, економічному та політичному. Встановлено, що саме правильний вибір стратегічних напрямів для відбудови країни адекватною мірою відображає траєкторію майбутніх позитивних зрушень. Метою дослідження стало структурування досвіду розвинених країн у досягненні успіхів їх повоєнної відбудови задля його осмислення та використання в Україні. Основними причинами дослідження та структурування досвіду розвинених країн сучасності з погляду ретроспективного аналізу стратегічної візії їх повоєнної відбудови для імплементації в Україні стали: змога зберегти історичну пам'ять про минулі події і розуміти їх вплив на сучасні процеси, що допомагає уникнути повторення помилок та сприяє збереженню цінних знань і традицій; цінні уроки для сучасного суспільства в різних аспектах, що допомагає швидше відновитися після конфліктів або катастроф; аналіз різних підходів до відбудови, оцінка їх ефективності і пошук нових шляхів досягнення успіху без повторення відомих помилок; сприяє спроможності країни взяти на озброєння успішні практики і стратегії, які були використані в інших країнах під час відновлення після війни; отримання цінних знань, що сприяє створенню стійкого та процвітаючого суспільства. Акцентовано, що досвід кожної країни потребує детального окремого аналізу, визначення проблем та перешкод, які долалися в ході відновлення. У даній статті наведено окремі узагальнення щодо стратегічних напрямів, за якими розгорталися та реалізовувалися програми відновлення після війни, які варті уваги та імплементації, особливо у частині налагодження антикорупційних практик, виділення пріоритетів для концентрації обмежених фінансових ресурсів на інноваційних технологіях, освіті та наукових дослідженнях.

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти впровадження гнучких підходів до управління проєктами в системі публічного управління, зокрема в умовах високої нестабільності, обмеженості ресурсів і загроз національній безпеці. Обґрунтовано необхідність переосмислення традиційних ієрархічно-бюрократичних моделей управління, що є інертними до змін і не забезпечують належного рівня адаптивності в кризових ситуаціях. У якості альтернативи запропоновано концепцію адаптивної моделі гнучкого управління проєктами, яка поєднує принципи Agile, Scrum та Lean із нормами публічного адміністрування. На основі аналізу наукової літератури, міжнародного досвіду та практичних кейсів реалізації публічних проєктів в Україні сформовано концептуальну структуру моделі, що враховує ключові змінні: ефективність управління, гнучкість, ресурсне забезпечення, стабільність середовища, інтенсивність комунікацій та управлінський вплив. Побудовано систему диференціальних рівнянь, яка відображає динаміку взаємозалежностей між цими змінними. На основі цієї моделі проведена оцінка ефективності управління проєктами в різних умовах. Дослідження підтвердило, що впровадження адаптивної гнучкої моделі дозволяє підвищити результативність, скоротити терміни реалізації та забезпечити стійкість проєктів у публічній сфері. Результати дослідження мають як теоретичну, так і прикладну цінність для реформування системи публічного управління на принципах гнучкості, прозорості та цифрової адаптивності. Тип статті – теоретико-прикладний.

Стаття присвячена актуальним викликам та рішенням у сфері управління логістичними процесами на територіях, що межують із зони конфлікту. В умовах воєнного часу, коли традиційні логістичні системи зазнають значних змін, необхідно розробити нові підходи до забезпечення безпеки та ефективності логістичних операцій. Обґрунтовано, що інформаційно-аналітичне забезпечення є критично важливим елементом для адаптації управлінських рішень у реальному часі. Стаття пропонує складові концепції – мету, принципи розроблення та основні завдання щодо аналізу сучасних технологій збору та обробки інформації, які дозволяють оперативно реагувати на зміни у ситуації на кордоні. Відзначено, що інтеграція аналітичних платформ у напрямку створення єдиного комплексного інформаційно-аналітичного хабу може суттєво підвищити ефективність управлінських рішень, сприяючи кращому моніторингу логістичних потоків та оцінці ризиків для прикордонних регіонів та зон активних бойових дій. Зроблено акцент на важливості міжвідомчої взаємодії в умовах воєнного часу. Співпраця між військовими, митними органами та підприємствами логістики є необхідною для створення єдиного інформаційного простору. Це забезпечить своєчасний обмін інформацією про зміну умов на кордоні, що, в свою чергу, дозволить зменшити ризики для безпеки та оптимізувати логістичні маршрути. Особливу увагу приділено виділенню основних специфічних ознак, за якими різняться управлінські процеси за цивільної та воєнної логістики. Акцентовано, що воєнна логістика потребує адаптації системи до специфіки воєнного часу, коли швидкість та точність інформації стають вирішальними факторами. Крім того, обговорюються етичні та правові аспекти використання інформаційних технологій у сфері логістики під час конфлікту. Важливою є роль державних органів у регулюванні та контролі за використанням даних, що забезпечить не лише ефективність, а й безпеку всіх учасників процесу. Підкреслено, що ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення є ключовим чинником для успішного управління логістичними операціями в прикордонних регіонах в умовах воєнного часу. Запропоновані концептуальні підходи можуть слугувати основою для подальших досліджень та розробок у цій важливій сфері. Статтю підготовлено в межах виконання прикладного наукового дослідження за ДБТ «Розробка інформаційно-аналітичної системи управління логістичними операціями інноваційного відновлення прикордонних регіонів для забезпечення національної безпеки» (Наказ МОН України від 27.12.2023 р. №1572)

The paper deals with the analysis of the banking system of Ukraine. It is shown that for Ukraine the frequency and depth of crisis phenomena in the banking sector are exacer-bated by the raw material orientation of the economy, underdeveloped domestic market and the circulation of foreign currency (dollarization of the economy). It should be noted that in the pre-crisis during 2006-2007, excessive mortgage lending created a "bubble" in the real estate market, which, comparing its devastating effects, corresponded to this phenomenon in the real estate market in the United States. Although the crisis of 2008-2009 demonstrated the vulnerability of the Ukrainian banking system to numerous eco-nomic and political upheavals, no significant changes in banking supervision took place to minimize systemic risks. Restoration of the banking system of Ukraine in 2015-2016 is generally in line with post-crisis trends to streamline the banking system and increase its efficiency in the world. At the same time, the weakness of the institutional environ-ment makes it impossible to use both administrative tools and state development banks to increase productive lending in Ukraine. On the other hand, commercial banks will use refinancing loans instead of private-sector savings to lend. In this case, the probability of the need for financial support from banks increases, which will lead to a significant increase in public debt. Moreover, a system of vector autoregression models has been developed to research the impact of crisis periods on the performance of commercial banks in Ukraine. The simulation results (mainly the analysis of impulse response functions) allow concluding that interbank lending in post-crisis conditions recovers relatively rapidly (with a lag of two years). Lending to non-financial corporations and non-residents showed a decline and recovery only within four years after the crisis. Lending to the general government sector is growing every year, but at the same time loans to other resident sectors are declining. In addition, during the year after the crisis, the volume of deposits in the banking system is demonstrating a decrease. Other variables do not show any response to the crisis.

У статті систематизовані основні підходи до сутності та значення соціального підприємництва у реалізації заходів соціальної політики. Визначено місце соціального підприємництва у формуванні умов соціального розвитку країни. Основною метою дослідження визначено виявлення потенціалу та ефективності впровадження проєктно-орієнтованого управління для забезпечення стійкого розвитку соціальних підприємств. Розкриті ознаки соціального підприємництва з позицій поєднання важливості задоволення соціальних потреб за рахунок переваг підприємництва. Узагальнені відмінності між формами реалізації соціального підприємництва. Визначені основні суб’єкти соціального підприємництва. Розкрито основні підходи до застосування проєктного підходу у цілях розвитку соціального підприємництва. Виокремлено переваги проєктноорієнтованого управління до задоволення соціальних проблем. Обґрунтовані напрями використання проєктно орієнтованого підходу до формування проєктів соціального підприємництва. Запропоновані основні заходи активізації розвитку соціального підприємництва на основі використання проєктного підходу, що дає змогу узгодити цілі, ресурси та очікувані результати. Розглянуто поточні підходи до управління у сфері соціального підприємництва та виявлені проблемні аспекти, що потребують вдосконалення. Окреслені особливості проєктно-орієнтованого управління з позицій переваг проєктно-орієнтованого підходу в управлінні та визначення його можливостей в контексті соціального підприємництва. Обґрунтовано, що застосування проєктно-орієнтованого управління може позитивно вплинути на результативність та стійкість соціальних підприємств, нівелювання потенційних викликів та перешкод його функціонування. Виявлено, що однією з ключових проблем розвитку соціального підприємництва є необхідність ефективного управління, яке забезпечуватиме успішність проектів та довгострокову стійкість таких організаційних утворень. Сформульовано рекомендації та стратегії для успішного впровадження проєктно-орієнтованого управління в соціальному підприємництві з метою підвищення ефективності та стабільності організацій у даному секторі.

The article discusses the role of management in the context of the digital transformation of the economy and highlights the obstacles hindering the implementation of HR Tech technologies. The advantages of automating learning processes are demonstrated, and the role of the personnel development manager in this context is examined. It is important to note that modern technologies play a vital role in effectively managing human resources, and their use is becoming an integral part of a successful business. The role of the Training and Development (T&D) manager, responsible for continuous employee training and developing their professional skills and knowledge, is described. This, in turn, contributes to the organisation’s achievement of set goals and more effective utilisation of employee potential. The manager of the digital era plans training manages the budget, selects suitable courses and programmes, evaluates employee professional development, develops tools for automating training, builds a talent pool, and regulates processes in human capital resource management. In modern society, digital literacy and competencies are gaining dominant importance, significantly impacting economic growth, professional activity, and the competitiveness of companies. The digitalisation of business processes and entire industries in the coming decades will lead to the partial replacement of human labour by machines and the release of a significant portion of the workforce, creating new challenges for businesses and countries. Employees with digital skills become efficient performers and catalysts for internal development and innovation. Two predicted scenarios of the digital future of the labour market are described. Excerpts from recent reports by reputable international economic organisations and well-known consulting agencies are provided. In this regard, the strategic role of the manager becomes crucial, as employees’ success in using digital resources to achieve the company’s business goals depends on the manager’s learning strategy.