Marta Oleksandrivna Zaremba

Marta Oleksandrivna Zaremba

Auto-generated profile, based on publicly available information

Marta Oleksandrivna Zaremba

Municipal Non-Profit Enterprise “1st Territorial Medical Association of Lviv”, separate unit “Clinical Hospital of Emergency and Intensive Care of Lviv

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

6Years (2021-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
15 December 2021 in Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ОНО. Н. Надашкевич
О. Н. Надашкевич
ІМІ. О. Макагонов
І. О. Макагонов
ЮМЮ. О. Мицик
Ю. О. Мицик
АВА. Р. Вергун
А. Р. Вергун
МЗМ. О. Заремба
М. О. Заремба
ЮМЮ. М. Мацях
Ю. М. Мацях
Мета дослідження – вивчити ефективність застосування гормональної і негормональної терапії у пацієнток репродуктивного віку з пухлиноподібними ураженнями яєчників, комплексної ультразвукової діагностики з використанням кольорового доплерівського картування і доплерометрії, частоту рецидивів кіст після лікування протягом року на основі аналізу літературних джерел і власного клінічного досвіду. Матеріали та методи. Нами проаналізовано результати комплексного ультразвукового обстеження та лікувальні підходи до ведення 130 пацієнток репродуктивного віку з пухлиноподібними ураженнями яєчників та обстежено 28 соматично здорових жінок фертильного віку, які не мали в анамнезі запальних процесів у малому тазу, оперативних втручань на яєчниках та порушень репродуктивної функції і служили групою контролю. Середній вік обстежених пацієнток із пухлиноподібними ураженнями яєчників становив: в основній групі – (29,0±0,5) року, у групі порівняння – (27,0±0,5) року, у контрольній – (28±0,5) року. Лікувальні заходи хворих основної групи (65 жінок) включали гормональні препарати залежно від виду пухлиноподібного ураження яєчників: за наявності фолікулярних кіст використовували комбінований естроген-гестагенний препарат, що містить 30 мкг етинілестрадіолу та 3 мг дроспіренону, ендометріоїдних кіст – комбінований естроген-гестагенний препарат, що містить 30 мкг етинілестрадіолу та 2 мг дієногесту. У лікуванні кіст жовтого тіла застосовували гестагенний препарат – дидрогестерон по 20 мг на добу з 16-го по 25-й день менструального циклу протягом 3 місяців. Пацієнткам групи порівняння (65 хворих) призначали комплексну протизапальну терапію: індивідуально підібраний курс антибактеріальних засобів після бактеріологічного дослідження вмісту цервікального каналу для виявлення збудника інфекції і визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибіотиків, нестероїдні протизапальні препарати, спазмолітики, розсмоктувальну терапію (ректальні свічки «Дистрептаза» протягом 9 днів). Результати дослідження та їх обговорення. Основні скарги обстежених в обох вибірках мали подібний характер. У 75 (57,69 %) пацієнток спостерігали порушення менструального циклу: короткотривалу вторинну аменорею відзначено у 54 (41,54 %) хворих, аномальні маткові кровотечі – у 21 (16,15 %). При потребі для диференційної діагностики проводили роздільні діагностичні вишкрібання. У 39 (30 %) обстежених спостерігали больовий синдром різної інтенсивності, диспареунію відмічали у 3 (2,31 %) випадках. У 13 (10 %) жінок скарг не було. Вони звернулися у жіночі консультації з метою профілактичного огляду. Після лікування відзначено відсутність больового симптому у 80 % хворих групи порівняння та у 95 % основної групи. За даними доплерометрії, спостерігали покращення кровообігу в малому тазу у хворих основної групи, що було додатковим фактором, який сприяв зниженню больової симптоматики. Оцінка біоценозу піхви пацієнток основної групи та групи порівняння вказувала на значне зменшення бактеріальної контамінації слизових оболонок статевих органів у групі порівняння. Констатовано нормалізацію менструального циклу, та зникли скарги на диспареунію у 100 % жінок обох клінічних груп. Після курсу терапії рівні фолікулостимулюючого та лютеїнізуючих гормонів на 14-й день циклу в 43 (66,15 %) хворих групи порівняння та у 65 (100 %) пацієнток основної групи відповідали показникам жінок у групі контролю. Тенденція до нормалізації рівнів естрадіолу протягом менструального циклу спостерігалась у 100 % жінок основної групи, тоді як у групі порівняння характер секреції гормону залишався без змін. Стверджено нормалізацію рівнів прогестерону в обох клінічних групах хворих. Комплексна ультразвукова діагностика з використанням кольорового доплерівського картування і спектрального аналізу кровотоку, на нашу думку, має бути обов’язковим етапом алгоритму обстеження даного контингенту хворих. Наведено клінічний досвід застосування гормонального і негормонального лікування пухлиноподібних уражень яєчників у жінок фертильного віку. Висновки. Стверджено, що гормональна терапія порівняно з негормональною демонструє більшу ефективність щодо нормалізації гормонального гомеостазу та оптимізації функціональних зв’язків гіпоталамо-гіпофізарної системи й демонструє дещо вищу ефективність відносно ліквідації скарг, регресу пухлиноподібних уражень яєчників та відносно невеликий відсоток рецидивів протягом року спостереження порівняно з терапією зі включенням комплексу антибактеріальних і розсмоктувальних засобів, нестероїдних протизапальних препаратів та спазмолітиків, проте вибір засобів терапії для лікування пухлиноподібних уражень яєчників у жінок фертильного віку потребує індивідуалізації. Вважаємо, що ультразвукове сканування органів малого таза з використанням кольорового доплерівського картування і доплерометрії – неінвазивний метод дослідження, який має бути обов’язковим етапом алгоритму обстеження хворих із пухлиноподібними ураженнями яєчників, кольоровою доплерівською ультрасонографією візуалізується кровотік у солідному компоненті або перетинках оваріального новоутворення, що дозволяє виявити новоутворення яєчників при його мінімальних розмірах (починаючи з 2 см у діаметрі), конкретизувати вміст, наявність розростань на капсулі, провести топічну діагностику та виявити супутню патологію, диференціювати вид патологічного процесу.

11 September 2026
Verified
Conference Paper
Open access
PDF file
AVAndrii Romanovych Vergun
Andrii Romanovych Vergun
OMOksana Volodymyrivna Melnyk
Oksana Volodymyrivna Melnyk
OVOksana Mykhailivna Vergun
Oksana Mykhailivna Vergun
BPBohdan Myronovych Parashchuk
Bohdan Myronovych Parashchuk
OMOksana Mykolaivna Moshchynska
Oksana Mykolaivna Moshchynska
OZOleksandr Oleksiiovych Zaremba
Oleksandr Oleksiiovych Zaremba
Purulent pressure injuries in palliative care represent a complex clinical problem associated with advanced age, severe comorbidity, impaired mobility, tissue hypoperfusion, malnutrition, and a high risk of infectious complications. Their management requires an individualized and multidisciplinary approach combining prevention, surgical treatment, infection control, and supportive care. To establish relationships between the microbiological characteristics and clinical course of complicated purulent pressure injuries and to substantiate principles of complex treatment for stage III–IV pressure ulcer based on current evidence and clinical experience. A retrospective and prospective analysis of complex treatment outcomes was performed in 320 patients managed over a 10-year period. Clinical, laboratory, instrumental, microbiological, and morphological data were analyzed. Surgical interventions, localization, severity of tissue damage, comorbidities, and infectious complications were evaluated. Women predominated (65.0%); mean age was 85 years in women and 72 years in men. Sacrococcygeal lesions accounted for 40.0% of cases, while gangrenous changes were observed in 87.5% and contact osteomyelitis in 39.69%. A total of 1,216 surgical interventions were performed. Sequential surgical sanitation, including drainage, staged necrectomy, and sequestrectomy when indicated, was central to treatment. Microbiological findings demonstrated polymicrobial involvement and the clinical importance of biofilm formation. Systemic antibiotics were reserved for clinically significant invasive infection. Effective management of complicated pressure injuries requires sequential, pathogenetically grounded, and individualized treatment integrating surgical source control, infection management, nutritional support, decompression, and palliative goals of care.