Володимир Яценко

Володимир Яценко

Auto-generated profile, based on publicly available information

Володимир Яценко

кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», Україна

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

7Years (2020-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
28 December 2023 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
МПМикола Попов
Микола Попов
ІКІван Комаровський
Іван Комаровський
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
Питання цифрової трансформації системи публічного управління пропонується розглядати в контексті побудови відповідної моделі, обов’язковою складовою якої повинна бути інформаційна складова. Відповідно до існуючих підходів до представлення системи публічного управління, процес формування інформаційного середовища пропонується розглядати відповідно до концепції «реінжинірингу бізнес-процесів». Доведено, що основою інформаційного середовища системи публічного управління має бути база даних, яка включає модуль аналітичної обробки інформації. Ефективність обміну даними пропонується забезпечити на основі практики «контролінгу» та модульності самої інформаційної системи.

4 February 2025 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
НКНаталя Костенюк
Наталя Костенюк
ІКІван Комаровський
Іван Комаровський
ГКГанна Коваль
Ганна Коваль
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
У сучасних умовах глобалізації та цифровізації система публічного управління стикається з новими викликами, що вимагають вдосконалення механізмів функціонування державних інституцій. Ключовим елементом ефективної роботи органів влади є управління персоналом, оскільки саме людський ресурс визначає потенціал держави для реалізації стратегічних завдань. Організаційно-правове регулювання діяльності служби управління персоналом стає важливим інструментом забезпечення якості публічного управління. Служба управління персоналом відіграє ключову роль у формуванні, розвитку та ефективному використанні кадрового потенціалу. Вона відповідає за підбір, навчання, мотивацію та оцінку державних службовців, що безпосередньо впливає на якість публічних послуг, довіру громадян до державних інституцій та ефективність управлінських процесів. Однак традиційні підходи до управління персоналом часто виявляються неефективними в умовах швидких соціально-економічних змін. Це зумовлює необхідність розробки сучасного організаційно-правового механізму, який би охоплював нормативно-правові, інституційні, організаційні та процедурні заходи. Такий механізм повинен враховувати виклики цифровізації, потребу підвищення професійної компетентності, забезпечення доброчесності та адаптації до міжнародних стандартів. Формування ефективного механізму є стратегічним завданням для забезпечення стабільності та розвитку публічної адміністрації. Його реалізація дозволить підвищити якість управлінських рішень, забезпечити відповідність кадрового потенціалу сучасним вимогам та досягнення стратегічних цілей держави. Дослідження та вдосконалення цього механізму є ключовим кроком до побудови ефективної та відкритої держави.

29 December 2020 in Public management
Verified
Journal Article
Closed access
PDF file
ЛТЛюбов Титаренко
Любов Титаренко
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
Зосереджується увага на розгляді тенденцій професіоналізму і кар’єрної динаміки фахівців публічного управління. Визначено проблема- тику організації публічної служби в умовах загальносуспільних та соціаль- но-політичних змін. Акцентується на необхідності поліпшення функціонування органів дер- жавно-публічної влади, удосконалення сфери управління у напрямі соці- ально-економічної та політичної модернізації сучасної України. Визначено умови та чинники проведення цілеспрямованої державної по- літики у різноманітних сферах життєдіяльності, а особливо у сфері форму- вання професіоналізму службовців у сфері публічного управління. Зазначено, що основною серед тенденцій та факторів реформування пу- блічного управління є провідна роль держави. Встановлено, що орієнтована політика держави уособлює діалог влади і суспільства, спрямовує довіру і взаємодію між державою, роботодавцями, соціально-політичними інститу- тами та окремими громадянами. Акцентовано увагу на важливості активної державної політики, спрямо- ваної на вдосконалення успішності кар’єри службовців у сфері публічного управління, позитивної динаміки його професійного розвитку — просуван- ня по службі, що пов’язано з набуттям професіоналізму, досвіду, ділової ак- тивності, реалізації особистісного потенціалу та досягнення відповідного статусу. Доведено, що функціонування ефективної системи підготовки публічних службовців має передбачати сучасні підходи до навчання, дотримання стан- дартів, а також формування освітнього простору для забезпечення освітніх потреб публічних службовців відповідно до кваліфікації та виду діяльності. Аналіз свідчить, що одним з центральних аспектів кадрового забезпе- чення публічного управління є пошук нових шляхів його реформування. Результатом реалізації нових напрямів реформування мають стати як під- вищення ефективності публічної служби, публічного управління у цілому, так і реалізована потреба суспільства у кваліфікованих кадрах у сфері пу- блічного управління, розвиток сучасних підходів до професійного розвитку персоналу органів публічної влади. Визначальним фактором ефективності реформування системи публічного управління є професіоналізм публічних службовців, і саме професіоналізація є необхідною складовою розвитку пу- блічної служби в Україні.

20 June 2024 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
ОООлександр Остапенко
Олександр Остапенко
НКНаталя Костенюк
Наталя Костенюк
Проаналізовано поняття публічна політика та управління, прийняття управлінських рішень. Визначено, що процес прийняття управлінських рішень складається із наступних складових: аналіз проблемної ситуації, яка потребує вирішення; постановка цілі, які необхідно досягнути; альтернативні варіанти вирішення ситуації; обґрунтований вибір однієї із альтернатив. З’ясовано, що публічна політика та управління, а також процес прийняття управлінських рішень, є ключовими аспектами державного управління. Ці поняття мають важливе значення для ефективного функціонування держави та забезпечення інтересів громадян. Визначено, що публічна політика визначає стратегічні цілі держави, які спрямовані на вирішення суспільних проблем, у той час як публічне управління забезпечує реалізацію цієї політики через адміністративні механізми. Прийняття управлінських рішень є центральним елементом обох процесів, оскільки саме завдяки ефективним рішенням можна досягти бажаних результатів та успішно реалізувати стратегії. Тому, публічна політика та управління, як і процес прийняття рішень, утворюють тісно взаємопов’язану систему, яка дозволяє державі забезпечувати ефективне функціонування суспільства та вирішувати його нагальні проблеми. З’ясовано, що особливістю системи публічного управління є масштабність, значимість і різноплановість рішень, які охоплюють усі сфери суспільного життя. Це робить публічне управління важливою складовою функціонування сучасних держав і соціальних систем. Система публічного управління має справу з широким спектром питань, які охоплюють усі сфери життя суспільства. Масштабність і різноплановість таких рішень вимагають від керівників високого рівня компетентності, стратегічного бачення та здатності адаптуватися до постійних змін для досягнення позитивних результатів для суспільства.Проаналізовано взаємозв'язок публічної політики та прийняття управлінських рішень, Практичні результати управлінських рішень можуть впливати на формування нових політичних ініціатив або змін у існуючих політиках. Успішні програми можуть стати моделями для масштабування на державному рівні. Ефективний зв'язок між публічною політикою та управлінськими рішеннями може суттєво підвищити якість управлінських практик, сприяючи більш гармонійній реалізації суспільних інтересів та забезпеченню стабільності.

26 December 2024 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ІКІван Комаровський
Іван Комаровський
ОООксана Орел
Оксана Орел
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
Питання міжнародного співробітництва та залучення коштів грантових програм розглядається в контексті підтримки розвитку місцевих громад України. Відчутній, за умов війни, значний брак коштів, необхідних для створення комфортного життєвого середовища, розвитку інфраструктури та надання необхідних публічних послуг тощо обумовлює актуальність використання зовнішніх джерел фінансування. Ефективність їх використання пропонується розглядати відповідно до таких результатів виконання проєкту на грант, як підвищення соціального капіталу місцевої громади. Виходячи з тези, що між метою та результатами будь якої діяльності завжди лежать зміни у стані цільової групи або суспільства, в роботі розглядається можливість покладання в основу оцінки ефективності проєктів на грант положення теорії змін. Дана теоретична оцінка та запропонована методологія застосування положень теорії змін для оцінки ефективності використання грантів.

4 February 2025 in Теоретичні та прикладні питання державотворення
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ЛТЛюбов Титаренко
Любов Титаренко
ВЯВолодимир Яценко
Володимир Яценко
ОООлександр Остапенко
Олександр Остапенко
ОВОлександр Воронов
Олександр Воронов
У статті розглядається проблема інституційних конфліктів, що виникають у процесі реформування органів прокуратури та Державного бюро розслідувань (ДБР) як ключових елементів системи публічного управління в Україні. Наголошено на тому, що ефективність реформ у секторі безпеки й правопорядку значною мірою залежить від узгодженості між інституціями, чіткого розмежування їхніх повноважень і налагодження системи внутрішньої та міжвідомчої комунікації. У статті проведено порівняльний аналіз правових засад функціонування органів прокуратури та ДБР. Здійснено класифікацію основних типів конфліктів між зазначеними органами – нормативно-юрисдикційних, функціональних, управлінсько-комунікаційних та політико-інституційних. Акцентовано увагу на причинах виникнення конфліктів, зокрема на нечіткості механізмів розподілу компетенцій, конкуренції за контроль над кримінальними провадженнями, подвійній підзвітності, а також впливі політичних чинників на діяльність правоохоронних структур. У статті проаналізовано вплив інституційних конфліктів на якість публічного управління, довіру суспільства до правоохоронної системи, ефективність розслідувань та забезпечення верховенства права. Запропоновано низку практичних рекомендацій щодо усунення конфліктогенних факторів у вітчизняній моделі публічного управління, зокрема через оновлення законодавства, інституційну оптимізацію та впровадження сучасних комунікаційних стратегій. Стаття буде корисною для науковців, фахівців у сфері публічного управління, працівників правоохоронних органів, а також розробників політик, залучених до процесів інституційної модернізації в Україні.