Юрій Степанчук

Юрій Степанчук

Auto-generated profile, based on publicly available information

Юрій Степанчук

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

6Years (2021-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
4 March 2024 in Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
YSYurii Stepanchuk
Yurii Stepanchuk
Розвиток аграрної освіти на українських землях імперської доби продовжує залишатися маловивченим, а в деяких губерніях взагалі є білою плямою, або має значні лакуни у своєму висвітленні. Отже, метою статті є реконструкція становлення та розвитку Гуменської практичної школи садівництва і сільського господарства (1902-20), аналіз її діяльності та результатів. Історичний розвиток зазначеного навчального закладу свідчить, що ключову роль у розвитку навчальних закладів аграрного профілю відігравали органи місцевого самоврядування та приватна ініціатива. Саме завдяки їх енергії на початку 20 ст. постала зазначена школа. При цьому цю школу дійсно можна іменувати «селянською», адже 88% учнів складали селяни Подільської губернії та сусідніх губерній. Безкоштовне навчання, наявність стипендіальних програм від земства та приватних осіб приваблювали до навчання навіть найбіднішу селянську молодь. Окрім цього, у діяльності школи були зацікавлені місцеві великі землевласники, які оплачували навчання учнів у школі, переслідуючи власні інтереси. З іншого боку – вимога навчання аграрній науці, велика частка у навчанні практичної складової, праця по господарству без вихідних приводила до того, що лише ⅖ завершувала навчання. Училище мало достатньо потужний викладацький колектив, де усі штатні педагоги мали професійну фахову освіту. Натомість спостерігаємо досить значну плинність кадрів серед вчителів як професійних, так і загальноосвітніх чи спеціальних предметів. Натомість, не дивлячись на усі недоліки, які мав означений навчальний заклад, він поклав початок формуванню системи аграрної освіти українського селянства на Поділлі, яка трансформувалася у сучасну систему підготовки фахівців аграрної галузі, що є стратегічно важливою для української державності та її економіки. Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

19 June 2024 in Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
ВПВасиль Педич
Василь Педич
У статті проаналізовано першу монографію історика Михайла Сабінського «Постать Михайла Грушевського в українській закордонній історіографії 1940–1980-х рр.». Книга висвітлює складні процеси становлення та дисциплінарного ускладнення діаспорної грушевськіани. Першочергово Автор дослідив, що період 1940-1965 рр. є важливим етапом української діаспорної історіографії, який знаменував поступовий відхід від концепцій і практик материкового українознавства попередньої доби та зближення із західною соціогуманітаристикою. Далі М. Сабінський довів, що визначною подією в інтелектуальному житті закордонного українства став столітній ювілей М. Грушевського. Незважаючи на стереотипність мислення частини діаспорних діячів, завдяки широкій медійній промоції та численним громадським і науковим ініціативам, персональну дату визначного вченого вдалося перетворити на важливе для консолідації еміграційної спільноти свято української культури. Дослідник показав, що все це уможливило постання дисциплінарної ініціативи Л. Винара по започаткуванню наукового грушевськознавства. Сучасний історик наголосив, що динамічність поступу цієї українознавчої галузі в наступні десятиліття дозволяє ствердити потужність означеного ювілейними заходами історіографічного імпульсу. У підсумку автор відзначив, що діаспорна грушевськіана постає складним за ідеологічною природою та різноплановим за формами реалізації і стильовими практиками історіографічним феноменом. Будучи у перших повоєнних роках засобом міжпартійного еміграційного протистояння, він протягом наступних десятиліть пройшов етапи інституціалізації та дисциплінарного становлення. Відтак постала респектабельна українознавча галузь, представники якої систематично осмислюють національний феномен М. Грушевського у широкому контексті його доби. Саме досягнутий наприкінці 1980-х років солідний академічний рівень діаспорного грушевськознавства уможливив визначні здобутки материкової історіографії в її дослідженні спадщини історика після здобуття незалежності.

20 December 2022 in Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
МСМихайло Сабінський
Михайло Сабінський
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
The article aims to clarify the peculiarities of the reception of M. Hrushevsky’s scientific and socio-political activities by Ukrainian foreign historians in the context of his centenary celebration. The research methodology applies the principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special-historical methods of historiographical research. The scientific novelty of the article is in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical effect of the celebration of the centennial anniversary of M. Hrushevsky by Ukrainian intellectuals abroad. Conclusions. The summarized multifaceted material makes it possible to convincingly state that the centenary of M. Hrushevsky became a significant event in the intellectual life of Ukrainians abroad. Despite the stereotyped thinking of some diaspora figures, thanks to extensive media promotion and numerous public and scientific initiatives, the commemoration was turned into a celebration of Ukrainian culture, which is important for the consolidation of the emigrant community. As a result, numerous innovative historiographic studies based on actualized issues appeared. Their authors, in their reconstructions of M. Hrushevsky’s life and activities, took into account an increasingly wide range of cognitive perspectives and intellectual contexts. And the lively discussion of these works, the appearance of provocative interpretations (for example, O. Pritsak), the public resonance of many initiatives contributed to the stability of the "tone" of historiographical interest. All this made possible the emergence of L. Vynar’s disciplinary initiative to start Hrushevsky studies as a separate branch of reasearch. The dynamism of the progress of this field of Ukrainian studies in the following decades allows us to confirm the power of the historiographical impulse given by the anniversary events. Мета статті – з’ясувати особливості рецепції українськими закордонними істориками наукової та суспільно-політичної діяльності М. Грушевського в контексті відзначення його столітнього ювілею. Методологія дослідження передбачає використання принципів історизму й об’єктивності, а також загальнонаукових і спеціально-історичних методів історіографічного дослідження. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції історіографічного ефекту відзначення українськими закордонними інтелектуалами столітнього ювілею М. Грушевського. Висновки. Узагальнений різноплановий матеріал дозволяє переконливо ствердити, що столітній ювілей М. Грушевського став визначною подією в інтелектуальному житті закордонного українства. Незважаючи на стереотипність мислення частини діаспорних діячів, завдяки широкій медійній промоції та численним громадським і науковим ініціативам персональну дату визначного вченого вдалося перетворити на важливе для консолідації еміграційної спільноти свято української культури. В підсумку постали численні новаторські за актуалізованою проблематикою історіографічні студії. Їхні автори у своїх реконструкціях життя та діяльності М. Грушевського виходили з урахування все більш широкого кола пізнавальних перспектив та інтелектуальних контекстів. А жваве обговорення цих праць, поява провокативних інтерпретацій (наприклад, О. Пріцака), громадський резонанс багатьох ініціатив сприяли стабільності «тонусу» історіографічного інтересу. Все це уможливило постання дисциплінарної ініціативи Л. Винара по започаткуванню наукового грушевськознавства. Динамічність поступу цієї українознавчої галузі в наступні десятиліття дозволяє ствердити потужність даного ювілейними заходами історіографічного імпульсу.

30 April 2024 in Старожитності Лукомор'я
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
The history of vocational education in Podillia region remains among the little-studied problems of historical science. That is why the authors set the goal of revealing, on the basis of archival documents, the formation and pre-Soviet development of the Chebotar Lower Agricultural Craft School named after M.S. Ivanina (the village of Chebotarka, now the village of Zabolotne), which has not yet found its proper coverage. The Chebotarka craft school was opened in 1907 as a result of the initiative of the local peasantry, who wanted to provide children with a free education with a vocational focus. The key role in its opening and initial financing belonged to the wealthy peasant Maxim Stepanovich Ivanina. The official opening of the school took place on December 20, 1907. The school was financed by the state, hubernia’s and povit’s zemstvos, and local peasant’s society. The school had three departments: carpentry and turning, metalsmithing and blacksmithing and agriculture. At the same time, the agricultural profile appeared only in 1911 and was of secondary importance, that is, the school was primarily a craft school. The duration of study for pupils was four years. All pupils studied in the same class, and the distribution by profession took place in grades 2-3. Despite the positive dynamics of its development – the construction of its own building, the rapid replenishment of workshops with equipment and the library with literature, the school also had some disadvantages. Thus, the school was characterized by the transience of teachers and employees and the instability of the student population. If the fact that students leave is easy to explain – family circumstances, academic failure, etc., then the rapid change of teachers is explained by the difficult living conditions in rural areas and the desire of teachers to find a place in towns and cities. Despite all the difficulties of the First World War and the Ukrainian Revolution, the Soviet-Polish War and post-war devastation, the educational institution managed to survive and today it trains specialists for the economy of the Podillia region. Funding. The study was prepared based on the results of fundamental research “The Socio-cultural Space of Ukraine in the Second Half of the Nineteenth – First Third of the Twentieth Century: the Peasant-centric Dimension” (state registration number: 0123U101600) with the support of the Ministry of Education and Science of Ukraine. Історія професійної освіти на Поділлі, без перебільшення, залишається у колі малодосліджених проблем історичної науки. Саме тому автори поставили своєю метою розкрити на основі архівних документів становлення та дорадянський розвиток Чоботарської нижчої сільськогосподарської ремісничої школи імені М.С. Іваніни (с. Чоботарка, нині – с. Заболотне), яка ще не знайшла свого належного висвітлення. Чоботарська реміснича школа постала у 1907 р. внаслідок ініціативи місцевого селянства, яке бажало дати дітям безкоштовну освіту з професійним ухилом. Ключова роль в її відкритті та початковому фінансуванні належала заможному селянину Максиму Степановичу Іваніні. Офіційне відкриття школи відбулося 20 грудня 1907 р. Фінансування школи здійснювала держава, губернське та повітове земство, чоботарська сільська громада. Школа мала три відділення: столярно-токарне, слюсарсько-ковальське та сільськогосподарське. При цьому сільськогосподарський профіль з’явився лише у 1911 р. і мав другорядне значення, тобто школа була, насамперед ремісничою. Термін навчання учнів був чотирирічним. Усі учні навчалися в одному класі, а розподіл по професіям відбувався в 2-3 класах. Не дивлячись на позитивну динаміку свого розвитку – побудову власної будівлі, швидке поповнення майстерень устаткуванням і бібліотеки літературою, школа мала і певні вади. Так, школі були притаманні швидкоплинність викладачів і службовців та певна несталість учнівського контингенту. Якщо факт залишення учнями навчання легко пояснити – сімейні обставини, неуспішність у навчанні тощо, то швидку зміну викладачів пояснюємо важкими умовами життя у сільській місцевості та прагненням викладачів знайти місце у містечках і містах. Попри усі труднощі часів Першої світової війни та Української революції, радянсько-польської війни та післявоєнної руйнації, навчальному закладу вдалося встояти і він до сьогодні готує фахівців для економіки...

28 December 2022 in Старожитності Лукомор'я
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ВЧВалерій Чернявський
Валерій Чернявський
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
Аналізується рефлексія проблеми примусової праці східних робітників в економіці Третього рейху в рамках зарубіжної та вітчизняної історичної науки. Порівнянню піддаються специфіка розуміння феномену остарбайтерів, що склався в різних соціокультурних умовах, а саме у Західній Європі, незалежній Україні та пострадянських Росії та Білорусі.

25 September 2024 in Scientific Papers of the Vinnytsia Mykhailo Kotsyiubynskyi State Pedagogical University Series History
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
МСМихайло Сабінський
Михайло Сабінський
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
The purpose of the article – to find out the peculiarities of the conference “Hrushevskiana”, caused by the widespread celebration of the centenary anniversary of M. Hrushevskyi by Ukrainian historians abroad. The research methodology applies the principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special-historical methods of historiographical research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical effect of holding conferences dedicated to the centenary of M. Hrushevskyi by Ukrainian intellectuals abroad. Conclusions. In conclusion, we would like to note that initiated by L. Vynar and the Ukrainian Historical Society created by him, worthy of commemoration of the century of M. Hrushevskyi, had the consequence of the development of a rather intensive conference movement, which during 1966-1967 covered the main diaspora centers in the countries of North America and Western Europe. During numerous academic and memorial events, there was a significant deepening and expansion of the historiographical discourse focused on the figure of a prominent scientist. First of all, it should be noted the further de-ideologization of the historian’s heritage, the growing understanding of the need to study it taking into account the complex intellectual contexts of the time, the discovery of a considerable number of new research perspectives, etc. All this prepared the necessary conceptual and empirical ground for the disciplinary design of a new field of Ukrainian studies – Hrushevskyi studies. This disciplinary initiative of L. Vynar significantly intensified interest in the phenomenon of M. Hrushevskyi on the part of representatives of many branches of socio-humanitarian studies. The magnitude of the mentioned measures and initiatives attracted the attention of the scientist of the Ukrainian intelligentsia behind the “iron curtain”, which also resulted in the first attempts to rethink the figure of the Great Ukrainian and the rejection of the most brutal invectives of the previous era. In general, the centennial anniversary heralded a new historiographical stage in Hrushevskyi studies.