Oleksandr Trygub

Prof. Oleksandr Trygub

Petro Mohyla Black Sea National University, Mykolayiv, Ukraine
orcid

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

11Years (2016-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
10 November 2023 in Eminak
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
The purpose of the research paper is to outline the general trends in the formation of agricultural training in the second half of the 19th – early 20th century within Kherson hubernia; to determine the circle of key agricultural educational institutions, their establishment, and development in the specified period; to characterize the social and age features of the student contingent. The scientific novelty. Information on the development of agricultural training in Kherson hubernia in the pre-Soviet period is summarized; a social picture of students, which testifies to the predominantly peasant orientation of agricultural training is formed. Conclusions. With the beginning of the Peasant Reform implementation, the problem of increasing the efficiency of agricultural production became more and more urgent, which was directly related to the spread of agronomic knowledge and the training of professional agronomists. In the last quarter of the 19th century, the attention of progressive circles of society – zemstvo bodies, public organizations, and individuals to the development of the lower rural vocational-technical school steadily increased, and they joined their efforts to establish industry-specific educational institutions. In Kherson hubernia, zemstvos, public associations, and private initiatives played a key role in the establishment of agricultural training institutions and their further development. The state, in terms of support and development of agricultural training, acted mostly as one of the investors, regulator, and controlling body, playing a secondary role in their initiation. Despite the constant lack of funds, weak educational and methodological, didactic, and organizational and legal framework, agricultural educational institutions made a significant contribution to the formation of the system of training the qualified personnel potential for the region’s agriculture. In addition, the newly established institutions made a certain contribution to scientific research in the agricultural sector, helped in the organization of fields for crop samples, introduced new crops, started new gardens, vineyards, etc. Agricultural educational institutions also played a certain role in public awareness. At the beginning of the 20th century, it became traditional to hold various courses on their basis (for agronomists, teachers, peasants, etc.) with the teaching of agricultural knowledge; and the Society for the Spread of Enlightenment among the Jews of Russia sent teachers of Jewish schools to Novopoltavka “to familiarize themselves with the organization of natural science education”. Funding. The study was prepared based on the results of fundamental research “The Socio-cultural Space of Ukraine in the Second Half of the Nineteenth – First Third of the Twentieth Century: the Peasant-centric Dimension” (state registration number: 0123U101600) with the support of the National Research Foundation Fund of Ukraine.

28 March 2024 in Східноєвропейський історичний вісник
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
МГМихайло Гончар
Михайло Гончар
Розвиток аграрної освіти у південноукраїнському регіоні продовжує залишатися у колі маловивчених тем, оскільки до сьогодні комплексного й достатньо повного дослідження так і не створено, а наявні праці фрагментарні та залишають по собі значну кількість лакун для історичних досліджень. Мета дослідження полягає у висвітленні становлення аграрної освіти українського селянства у Степовій Таврії, визначенні ролі закладів освіти сільськогосподарського профілю у системі освіти регіону. Методологічне підґрунтя роботи становить позитивістський підхід до реконструкції історичного минулого з використанням спеціально-історичних методів: хронологічного, системного та історико-порівняльного. Наукова новизна статті полягає у висвітленні дорадянської історії сільськогосподарської освіти українського селянства Степової Таврії через призму становлення закладів освіти, їх фінансування, формування уявлення про учнівський і вчительський колективи, що засвідчило селянський характер аграрної освіти регіону. Висновки. У розвитку на землях Степової Таврії закладів освіти аграрного профілю ключову роль відіграли органи місцевого самоврядування та приватна ініціатива. Завдяки їх енергії на межі ХІХ – ХХ ст. постало дві провідні сільськогосподарські школи, які готували фахівців-аграріїв до початку ХХІ ст. – Обіточенська та Лук’янівська нижчі сільськогосподарські школи І розряду. Їх, по праву, можна назвати «селянськими», адже 2/3 учнівського контингенту складали селяни із навколишніх повітів, що бажали вирватися з тенет малоземелля та безнадійності. Безкоштовне навчання, наявність стипендіальних програм для повного пансіону і підтримка місцевих меценатів приваблювали до навчання навіть найбіднішу селянську молодь. З іншого боку – вимога навчання аграрної науки, велика частка у навчанні практичної складової, праця у полі без вихідних приводила до того, що лише третина учнів завершували навчання (25 % від вступників Лук’янівської школи, і 39 % – Обіточенської). Ключові слова: аграрна освіта, Таврійська губернія, сільськогосподарська школа, освітаселян, професійна освіта, сільське господарство.

15 February 2023 in Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI
Verified
Journal Article
Open access
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
YSYurii Stepanchuk
Yurii Stepanchuk
Руська православна церква (РПЦ) завжди була тісно пов’язана з інститутом влади і займала важливі позиції не тільки у внутрішньому житті держави, а й у зовнішньополітичному курсі. Характер сучасної міжнародної діяльності РПЦ був сформований радянською системою після Другої світової війни. Не дивлячись на досить активну позицію Московської Патріархії у зовнішній політиці СРСР, дане питання до сьогодні залишається одним із найменш вивчених як в історичній, так і політологічній літературі. Тому автори спробують визначити рівень висвітлення даного феномену у науковій літературі у розрізі використання радянською системою структури Руської православної церкви (РПЦ) у реалізації зовнішньополітичних завдань післявоєнної доби. Отже, метою статті є окреслення історіографічного надбання радянської доби щодо місця та ролі РПЦ у зовнішній політиці СРСР 1944-1991 років. Радянська історіографія проблеми діяльності РПЦ на міжнародній арені почала формуватися з 1940-х років. Серед дослідників радянської доби можна виділити два напрямки: церковний і світський. Церковна школа представлена духовенством Московської патріархії: архієпископ Серафім (Соболєв), протоієрей Григорій Разумовський), Анатолій Вєдєрніков, Олександр Кожа. Світська школа презентована працями радянських антирелігійників: Миколи Гордієнка, Павла Курочкіна, Володимира Куроєдова, Миколи Краснікова. Праці радянських дослідників, зазвичай, мають оглядовий агітаційно-пропагандистський характер, несуть або релігійний, або ж ідеологічний відбиток негативного ставлення до минулого православної церкви та загалом до релігії. Навіть найкращі зразки радянської історіографії, що представлені працями Миколи Гордієнка та Павла Курочкіна, позбавлені глибокого розкриття теми, оскільки автори не мали доступу до архівних документів у сфері державно-церковних відносин, не бачили латентних механізмів тих чи інших кроків у діяльності РПЦ і т.д. Усі використані в історіографічному аналізі роботи були написані в умовах певного ідеологічного тиску зі сторони політичного керівництва країни.

4 March 2024 in Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
ЮСЮрій Степанчук
Юрій Степанчук
YSYurii Stepanchuk
Yurii Stepanchuk
Розвиток аграрної освіти на українських землях імперської доби продовжує залишатися маловивченим, а в деяких губерніях взагалі є білою плямою, або має значні лакуни у своєму висвітленні. Отже, метою статті є реконструкція становлення та розвитку Гуменської практичної школи садівництва і сільського господарства (1902-20), аналіз її діяльності та результатів. Історичний розвиток зазначеного навчального закладу свідчить, що ключову роль у розвитку навчальних закладів аграрного профілю відігравали органи місцевого самоврядування та приватна ініціатива. Саме завдяки їх енергії на початку 20 ст. постала зазначена школа. При цьому цю школу дійсно можна іменувати «селянською», адже 88% учнів складали селяни Подільської губернії та сусідніх губерній. Безкоштовне навчання, наявність стипендіальних програм від земства та приватних осіб приваблювали до навчання навіть найбіднішу селянську молодь. Окрім цього, у діяльності школи були зацікавлені місцеві великі землевласники, які оплачували навчання учнів у школі, переслідуючи власні інтереси. З іншого боку – вимога навчання аграрній науці, велика частка у навчанні практичної складової, праця по господарству без вихідних приводила до того, що лише ⅖ завершувала навчання. Училище мало достатньо потужний викладацький колектив, де усі штатні педагоги мали професійну фахову освіту. Натомість спостерігаємо досить значну плинність кадрів серед вчителів як професійних, так і загальноосвітніх чи спеціальних предметів. Натомість, не дивлячись на усі недоліки, які мав означений навчальний заклад, він поклав початок формуванню системи аграрної освіти українського селянства на Поділлі, яка трансформувалася у сучасну систему підготовки фахівців аграрної галузі, що є стратегічно важливою для української державності та її економіки. Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

15 October 2024 in Eminak
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
VCVictor Chalavan
Victor Chalavan
Метою статті є створення узагальнюючої картини становлення та розвитку навчальних закладів сільськогосподарського профілю у межах Харківської губернії від 1840-х років до 1917 р.; виокреслення їх особливостей, характеристики фінансування, матеріального стану, учительського й учнівського контингентів тощо. Наукова новизна. Вперше комплексно охарактеризовано становлення та розвиток сільськогосподарської освіти на теренах Харківської губернії, реконструйовано історичний поступ навчальних закладів різного рівня, виділено їхні ключові характеристики: спеціалізацію, фінансування, матеріальне становище, штати, учнівський контингент. Висновки. У середині 19 ст. як владні кола Російської імперії, так і громадськість все активніше почали говорити про необхідність побудови певної системи підготовки професійних аграріїв, які могли б підвищити продуктивність поміщицьких латифундій. У результаті на Слобожанщині виник один з перших навчальних закладів аграрного типу – Південно-західна ферма. З часом, об’єднавшись із землеробським училищем, даний навчальний заклад перетворився на провідний комплексний осередок підготовки фахівців аграрного профілю з розвиненою матеріально-технічною базою, значним штатом професійних викладачів, багатопрофільними курсами підвищення кваліфікації. Кінець 19 – початок 20 ст. відзначився сплеском громадсько-приватної ініціативи у відкритті сільськогосподарських навчальних закладів. Особливо необхідно відзначити діяльність губернського та повітового земств, які стали ініціаторами відкриття Сумської, Асіївської, Одноробівської та Рокитненської шкіл. Завдяки Івану Терещенку, подружжю Філонових і Михайлу Руднєву відкрилися Михайлівська та Одноробівська школи і навчальна пасіка на Старобільщині. Держава у цьому процесі виступала лише як інвестор, регулятор і контролюючий орган. Не дивлячись на труднощі аграрні навчальні заклади Харківської губернії виступали не лише освітніми осередками, а й були базою наукових експериментів, центром консолідації небайдужих до селянської праці. Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

1 January 2020 in Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Istoriya
Verified
Journal Article
Closed access
OTOleksandr Trygub
Oleksandr Trygub
PUPetro Mohyla Black Sea National University
Petro Mohyla Black Sea National University
LVLudmila A. Vovchuk
Ludmila A. Vovchuk