Ендемічний флюороз супроводжується порушенням формування та мінералізації емалі, а застосування ортодонтичної апаратури ускладнює гігієну порожнини рота та сприяє накопиченню зубної біоплівки. Одним із провідних показників місцевого неспецифічного антимікробного захисту є активність лізоциму в ротовій рідині. Метою дослідження було оцінити динаміку активності лізоциму в ротовій рідині дітей з ендемічним флюорозом та ортодонтичною патологією під впливом лікувально-профілактичного комплексу. Матеріали та методи. Обстежено 25 дітей віком 6–7 років, розподілених на основну групу (n=13) і групу порівняння (n=12). Усім дітям проводили санацію порожнини рота та професійну гігієну, а основній групі додатково призначали розроблений лікувально-профілактичний комплекс. Активність лізоциму в нестимульованій ротовій рідині визначали на початку дослідження, перед фіксацією ортодонтичної апаратури, а також через 1, 6 і 12 місяців. Статистичну значущість відмінностей оцінювали за t-критерієм Стьюдента при р<0,01. Результати дослідження. Початкова активність лізоциму була знижена в обох групах: 80±5 од/л у групі порівняння та 85±6 од/л в основній групі проти референтного значення 140±11 од/л (р<0,001). Через один місяць в основній групі показник підвищився до 142±11 од/л, що на 67,0 % перевищувало вихідний рівень (р1<0,001), тоді як у групі порівняння становив 88±6 од/л. Через 6 і 12 місяців активність лізоциму в основній групі дорівнювала відповідно 131±11 та 125±10 од/л і була на 55,9 та 52,4 % вищою, ніж у групі порівняння (р2<0,002). Висновки. Застосування лікувально-профілактичного комплексу сприяло нормалізації та тривалому збереженню активності лізоциму, що підтверджує його антимікробну й імунокоригувальну дію під час ортодонтичного лікування дітей з ендемічним флюорозом.