Ендемічний флюороз у дітей є актуальною проблемою дитячої стоматології, оскільки супроводжується структурними змінами емалі, зниженням її резистентності та підвищенням ризику порушень орального гомеостазу. Особливої клінічної значущості ця проблема набуває під час ортодонтичного лікування, коли фіксована апаратура створює додаткові умови для накопичення зубної біоплівки, погіршення гігієнічного стану порожнини рота та посилення мікробної контамінації. Одним з інформативних біохімічних маркерів бактеріального обсіменіння ротової порожнини є активність уреази в ротовій рідині. Метою дослідження була оцінка ефективності лікувального комплексу препаратів на стан рівень маркера мікробної контамінації – активності уреази в ротовій рідині дітей з ендемічним флюорозом та ортодонтичною патологією. Матеріали та методи. Біохімічні дослідження ротової рідини проведено у 25 дітей віком 6–7 років із ендемічним флюорозом та ортодонтичною патологією. Основну групу становили 13 дітей, групу порівняння – 12 дітей. У дітей групи порівняння проводили санацію порожнини рота та професійну гігієну. Діти основної групи додатково отримували розроблений лікувально-профілактичний комплекс, спрямований на герметизацію пор демінералізованої емалі, оптимізацію кальцій-фосфатного обміну, підвищення місцевої неспецифічної резистентності, протизапальний, карієс– та пародонтопротекторний ефекти. Забір нестимульованої ротової рідини проводили вранці натщесерця; після центрифугування визначали активність уреази. Статистичну обробку результатів здійснювали за допомогою програми STATISTICA 6.1 із використанням t-критерію Стьюдента, різницю вважали статистично значущою за р < 0,01. Результати дослідження. У вихідному стані активність уреази в ротовій рідині дітей обох груп була підвищеною, що свідчило про наявність мікробної контамінації порожнини рота. У групі порівняння після проведення базових заходів активність уреази перед фіксацією брекетів зменшилася лише на 12,5 %, однак надалі залишалася близькою до початкового рівня і через 12 місяців становила 0,220±0,018 мккат/л. В основній групі застосування лікувально-профілактичного комплексу забезпечило достовірне зниження уреазної активності вже перед фіксацією брекетів на 39,25% порівняно з вихідним рівнем. Через 1 місяць після початку ортодонтичного лікування показник знизився до 0,092±0,006 мккат/л, а через 6 та 12 місяців становив 0,056±0,003 та 0,065±0,004 мккат/л відповідно, що відповідало референтним значенням норми. Висновки. Застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу в дітей з ендемічним флюорозом у процесі ортодонтичного лікування забезпечує стійке зниження активності уреази в ротовій рідині, що свідчить про зменшення мікробної контамінації порожнини рота. Отримані дані підтверджують патогенетичну доцільність використання запропонованого комплексу як засобу профілактичного супроводу дітей із флюорозом під час лікування фіксованою ортодонтичною апаратурою.