В. С. Олійник

В. С. Олійник

Auto-generated profile, based on publicly available information

В. С. Олійник

Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

4Years (2023-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
23 May 2024 in Scientific Bulletin of UNFU
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ВОВ. С. Олійник
В. С. Олійник
МПМ. М. Павук
М. М. Павук
Розглянуто чинники і особливості формування, поширення та кількісні характеристики шкідливих екзогенних явищ у лісах Карпатського регіону – площинного змиву ґрунту, зсувних і обвально-осипних процесів у висотному діапазоні схилів 300-1600 м н.р.м. Зазвичай, ерозійні процеси посилюються із збільшенням атмосферних опадів, крутизни і розораності схилів на водозборах та стрімко зменшуються у разі зростання їх лісистості. Виявлено, що протиерозійна ефективність лісу на північно-східному мегасхилі гірської системи в 1,2 раза вища, ніж в умовах південно-західного її мегасхилу із більш значним атмосферним зволоженням та стрімкістю схилів. Зазначено, що процеси площинного змиву ґрунтів інтенсивніші на нижніх гіпсометричних рівнях гір (до висоти 800 м) із антропогенно зміненими природними умовами, порівняно із вищими рівнями, де вплив господарської діяльності менший. З'ясовано, що зсувні процеси здебільшого зумовлюються зливами величиною понад 120-150 мм на схилах стрімкістю понад 20 о. При цьому їх площі в лісі у 5-20 разів менші, ніж на безлісних угіддях. Із збільшенням висоти схилів інтенсивність зсувоутворення зменшується і на рівнях понад 800-900 м вона сповільнюється. Охарактеризовано площі та поширення у лісах кам'янистих розсипів, які формують обвально-осипні процеси, а під час злив – воднокам'янисті селі. Зазначено, що із збільшенням висоти схилів площі таких ділянок зростають – 90 % їх розташовані на рівнях 800-1600 м. Акцентовано увагу на проблемності формування на них основного захисного компоненту гірських екосистем – лісу, оскільки здатністю до його відновлення характеризується тільки 15 % площ. Наведено розраховані емпіричні залежності: 1) площинного змиву ґрунту від опадів і лісистості водозборів; 2) впливу висоти місцевості на поширення зсувних процесів, кам'янистих розсипів і формування на них деревостанів; 3) висотних змін загальної кількості шкідливих екзогенних і метеорологічних явищ у лісах регіону. На підставі літературних даних та результатів проведених досліджень наведено перелік лісівничих, гідротехнічних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на запобігання шкідливим явищам та на посилення захисних властивостей лісу.

18 July 2023 in Ecological Engineering & Environmental Technology
Verified
Journal Article
Open access
YHYaroslava Hryhoriv
Yaroslava Hryhoriv
Uliana KarbivskaUliana Karbivska
Uliana Karbivska
OTOleg Turak
Oleg Turak
YCYurii Chernevyi
Yurii Chernevyi
VOVasyl Oliinyk
Vasyl Oliinyk
ASAndrii Savchyn
Andrii Savchyn
The results of long-term research (2012 2022 in ongoing experiment) on podzolized black soil to study the effectiveness of the use of organic (manure, non-marketable part of the crop, siderate) and mineral fertilizing systems in short term crop rotation are presented. The positive effect of the...

2 May 2025 in Scientific Bulletin of UNFU
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ОБО. І. Бура
О. І. Бура
ВОВ. С. Олійник
В. С. Олійник
Охарактеризовано кількісні показники лісистості річкових водозборів та породного складу їх лісів залежно від мінливості висотних і орографічних умов гірської території. До аналізу було залучено 74 водозбори площею від 20 до 1480 км2 у висотному діапазоні 300-1600 м н.р.м. та зміною лісистості у межах 30-90 %. Оцінено залежність лісового покриву (%) від висоти і крутизни рельєфу та ступеня розораності водозбірних площ для регіону загалом, а також його восьми фізико-географічних частин зокрема. Виявлено, що тіснота зв'язків досить висока (коефіцієнти кореляції змінюються у межах 0,65-0,95). Наведено 17 розрахованих емпіричних формул цих зв'язків, які свідчать, що із збільшенням висоти водозборів та крутизни їх схилів лісистість зростає від підніжжя гірської системи до верхньої межі лісу. Висвітлено мінливість лісистості залежно від просторових змін геоморфологічної будови регіону. З'ясовано, що найменшою вона є у краєвому низькогір'ї Полонинських і Скибових Карпат та центральній гірській депресії із виположеним рельєфом заввишки 300-800 м, буковими, буково-ялицевими і, частково, буково-ялицево-ялиновими лісами, а найвищою (77-99 %) – на водозборах Скибових Горган із висотами понад 1000-1200 м із стрімкими схилами, кам'янистими ґрунтами та ялиновими лісами. Розраховано, що по окремих гірських хребтах і масивах, залежно від особливостей їх рельєфу і ґрунтів, градієнт збільшення лісистості з висотою змінюється у межах 4,7-7,4 % на 100 м її підняття, за винятком водозборів центральної карпатської улоговини, для якої характерні мала мінливість висот і виположений рельєф. Охарактеризовано співвідношення розораності земель і лісистості водозборів. Отримано кількісні показники зменшення частки бука і збільшення площ ялинників у лісовому покриві водозборів залежно від їх висотного розміщення на двох протилежних мегасхилах гірської системи. Наведено способи підвищення поліфункціональної ролі лісистості водозборів: розширення її площі, застосування захисного лісорозведення і фітомеліорації; використання методів ведення господарства за водозборами та наближеного до природи лісівництва, а також впровадження природозберігаючих технологій лісоексплуатації. Акцентовано увагу на потребі застосування гідротехнічних заходів зі запобігання водній стихії.