Pavlo O Dubovetskyi

Pavlo O Dubovetskyi

Auto-generated profile, based on publicly available information

Pavlo O Dubovetskyi

Hematology ClinicNational Military Medical Clinical Center “Main Military Clinical Hospital , Kyiv, 01133

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

2Years (2025-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
11 February 2026 in Military Medicine
Verified
Journal Article
Closed access
AHAndrii V Husiev
Andrii V Husiev
OPOleksii O Popov
Oleksii O Popov
MKMark E Krol
Mark E Krol
OOOleksandr M Ostapyshen
Oleksandr M Ostapyshen
PDPavlo O Dubovetskyi
Pavlo O Dubovetskyi
ASAlina S Sukach
Alina S Sukach
Hepatic fascioliasis is a foodborne zoonosis that can mimic hepatobiliary malignancy and occasionally requires surgery when diagnosis is uncertain or when a focal complicated lesion is not amenable to endoscopic or medical management. We report 2 cases managed at a military-associated surgical center in Ukraine involving civilian employees of the Armed Forces of Ukraine working in rear-area, non-combat facilities. Case 1: a 38-year-old man with more than 1 year of right upper quadrant pain and a subcapsular tract-like lesion in hepatic segment VI. Eosinophils and cholestatic enzymes were not elevated. Laparoscopic segment VI resection was performed, and histopathology demonstrated necrotizing inflammation with degenerated Fasciola fragments. Case 2: a 51-year-old woman with nausea, vomiting, back pain, and a brief episode of jaundice; imaging showed a lesion in segment VII extending into segment VI. Preoperative leukocytosis with marked neutrophilia was present, but eosinophil count and full liver biochemistry were not available in the preoperative record. Laparoscopic segment VII resection was performed, and histopathology showed necrotizing inflammation compatible with fascioliasis-related tissue injury. Both patients recovered without postoperative complications and were discharged; triclabendazole was prescribed postoperatively as a precaution. These cases highlight diagnostic pitfalls, including absent or incomplete “classic” laboratory signs, and support laparoscopic resection as a safe option in selected patients when malignancy cannot be excluded and endoscopic therapy is unlikely to succeed, with particular relevance to military health systems.

26 March 2026 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
СГС. А. Гусєва
С. А. Гусєва
ООО. М. Остапишен
О. М. Остапишен
АГА. В. Гусєв
А. В. Гусєв
ЯГЯ. П. Гончаров
Я. П. Гончаров
ПДП. О. Дубовецький
П. О. Дубовецький
ОПО. О. Попов
О. О. Попов
Вступ. Краш-синдром (КС), також відомий як синдром тривалого стиснення або травматичний рабдоміоліз (ТР), – це важкий системний стан, що виникає внаслідок обширного пошкодження скелетних м’язів через тривале стиснення. Він характеризується вивільненням внутрішньоклітинних компонентів, таких як міоглобін, калій, фосфат і креатинфосфокіназа (КФК), у системний кровотік, що призводить до ускладнень, включаючи міоглобінурію, гостре ураження нирок (ГУН), електролітні порушення, гіповолемічний шок і синдром поліорганної дисфункції. Синдром вперше систематично описали Байвотерс та Білл у 1941 році, які спостерігали чотирьох британських солдатів, що опинилися під завалами під час бомбардування Лондона. Вони встановили причинно-наслідковий зв'язок між руйнуванням м'язів та подальшою гострою нирковою недостатністю, ввівши термін «Crush injuries». Під час Першої світової війни частота КС серед поранених солдатів становила приблизно 5% і зросла до 8% під час Другої світової війни. Після атомного бомбардування Хіросіми КС було зареєстровано у 20% жертв, а під час руйнування промислових та житлових будівель, спричинених бомбардуваннями або ракетними атаками, частота коливалася від 3,5% до 23,8%. Згідно з опублікованими дослідженнями, КС розвивається у 40–70% осіб з компресійними травмами та може виникати навіть після відносно незначної травми без очевидних початкових ознак розпаду м'язів. Для розвитку повної клінічної картини КС зазвичай потрібно щонайменше чотири години безперервного стиснення тканин. Найчастіше уражаються нижні кінцівки (≈74%), потім верхні кінцівки (10%), тулуб (9%) та живіт (4%). Торакоабдомінальні травми пов'язані з найвищою смертністю, яка сягає до 50%. Мета роботи: Підкреслити важливість ранньої діагностики синдрому тривалого стиснення на репрезентативному клінічному випадку та підкреслити комбіновану діагностичну цінність традиційних і нових біомаркерів, підкріплених методами візуалізації. Матеріали і методи. Джерела даних включали рецензовану медичну літературу, матеріали наукових конференцій та клінічні записи пацієнта. Застосовані методи були історичними, бібліографічними, лабораторними, клінічними, статистичними та аналітичними. Результати. Важкий випадок синдрому тривалого стиснення спостерігався у пацієнта, який перебував під завалами житлового будинку після ворожого ракетного удару приблизно сім годин. Пацієнт отримав множинні травми голови, тулуба та кінцівок. Після надходження до лікарні III рівня надання медичної допомоги (КНП «Свято-Михайлівська лікарня, м.Київ») 24 квітня 2025 року він повідомив про сильну слабкість, сильний біль у правій нозі, обмежені рухи та оніміння лівої нижньої кінцівки. Пацієнт виглядав астенічним, емоційно лабільним та тривожним. Лабораторні дослідження виявили лейкоцитоз та еритроцитоз. Через два дні лейкоцитоз зберігався, тоді як в подальшому розвинулися анемія та тромбоцитопенія. Діурез зменшився з 500–600 мл/день до 20–30 мл/день. Виражені набряки спостерігалися як на нижніх, так і на верхніх кінцівках, а також у підшкірній клітковині черевної порожнини та грудної клітки. Було проведено три сеанси гемодіалізу, під час кожного з яких видалялося 700–800 мл ультрафільтрату. Через погіршення функції нирок пацієнта 29 квітня 2025 року було переведено до Національного наукового центру...

27 November 2025 in Military Medicine
Verified
Journal Article
Closed access
PDPavlo O Dubovetskyi
Pavlo O Dubovetskyi
SHSvitlana A Husieva
Svitlana A Husieva
IGIan P Goncharov
Ian P Goncharov
VOVitalii M Orlov
Vitalii M Orlov
Wartime conditions present major challenges to the timely diagnosis and management of severe aplastic anemia (SAA). We describe 3 previously healthy military service members who developed idiopathic SAA during active duty. In all 3 patients, no chronic illnesses were documented in the medical records, and no specific toxin exposures or prior hepatitis were recorded. All experienced a gradual onset of cytopenias accompanied by hemorrhagic symptoms, initial misclassification as immune thrombocytopenia or myelodysplastic syndrome, and war-related delays to definitive therapy. Each required prolonged transfusion support and broad-spectrum antibiotics for neutropenic complications. Two patients received immunosuppressive therapy (antithymocyte globulin plus cyclosporine A) four to 5 months after diagnosis, while the youngest underwent urgent allogeneic bone marrow transplantation. Despite severe logistical constraints, all survived the acute phase but remained transfusion-dependent at discharge. These cases underscore the need to strengthen medical logistics and ensure early access to specialized hematologic care to improve SAA outcomes during wartime.

30 June 2025 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
PDP. O. Dubovetskyi
P. O. Dubovetskyi
SHS. A. Husieva
S. A. Husieva
YGYa. P. Goncharov
Ya. P. Goncharov
OAO. Ya. Antonyuk
O. Ya. Antonyuk
Мета роботи: на прикладі опису клінічного випадку продемонструвати лікарям-клініцистам важливість вчасної діагностики ВІЛ-інфекції у військовослужбовців, а також звернути увагу на інші інфекційні і гематологічні ускладнення, що можуть ускладнити діагностичний пошук та можуть передувати діагностиці ВІЛ-інфекції. Матеріали і методи. Матеріалами слугували періодичні медичні публікації, матеріали наукових і практичних конференцій, історія хвороби пацієнта. Методи: історичні, бібліографічні, лабораторні, клінічні, статистичні, аналітичні. Результати. Описаний випадок тяжкої пневмонії і тромбоцитопенії у пацієнта через місяць після призову до лав ЗСУ. Згідно з Наказом МОУ №402 від 14.08.2008, перед медичним оглядом усім призовникам (допризовникам) проводиться медичне обстеження з обов'язковими серологічними аналізами крові, в тому числі на антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). При аналізі медичної документації у розглянутого пацієнта (призовника) ми не знайшли даних відносно серологічного обстеження, в тому числі і даних про наяність антитіл (АТ) до ВІЛ. Для встановлення заключного діагнозу було проведено диференційну діагностику з інфекційними, ревматологічними, мієлопроліферативними захворюваннями. Виконані стандартні швидкісні тести до HCV, HBsAg, та HIV, виявлено позитивний результат до HIV. В результаті проведення диференційної діагностики мультидисциплінарною командою лікарів було встановлено, що в наведеному клінічному випадку мала місце тромбоцитопенія тяжкого ступеня, яка визначає підвищений ризик виникнення кровотечі. В стаціонарі було проведено клініко-лабораторне обстеження і був виставлений діагноз негоспітальної лівобічної полісегментарної пневмонії тяжкого перебігу, легеневої недостатності I ступеня, інфекційно-токсичного шоку І ступеня, анемії середнього ступеня. При динамічному спостереженні через 24 години після госпіталізації стан пацієнта прогресивно погіршувався, що проявлялося підвищенням температури тіла до 38.2 С, зниженням сатурації (SpO2) до 90%. В загальному аналізі крові відмічались анемія, лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво (до паличкоядерних форм), абсолютний моноцитоз, тромбоцитопенія тяжкого ступеня. На 3 добу після початку лікування антибактеріальними препаратами, додатковою інсуфляцією кисню та адреноміметиками стан пацієнта почав стрімко покращуватись, став динамічно-активнішим, була відсутня потреба в ісуфляції киснем та введенні норадреналіну, нормалізувалась температура тіла. На 7 добу госпіталізації в загальному аналізі крові було відмічено відсутність лейкоцитозу, нормалізацію рівня моноцитів і паличкоядерних нейтрофілів, зростання рівня гемоглобіну та тромбоцитів. У зв'язку з наявною тромбоцитопенією середнього ступеня був консультований гематологом, було зроблено припущення, що тромбоцитопенія має вторинний характер і найбільш імовірно не пов'язана з захворюваннями системи крові. Виявлено взаємозв'язок між активністю інфекційного процесу та абсолютним рівнем моноцитів на фоні проведеної антибіотикотерапії, у вигляді стрімкого зниження моноцитів до їх нормалізації впродовж короткого терміну лікування, а саме протягом 7 днів. Прояви пневмонії у вигляді лейкоцитозу із зсувом лейкоцитарної формули до паличкоядерних нейтрофілів та швидку...