The purpose is to overview the crucial pharmacovigilance system adjustment measures concerning COVID-19 widespread pandemic and enlightens main current aspects of pharmacovigilance system revamp. Materials and methods. There were used common science theoretical methods (system analysis, generalization and systems approach); bibliographic method (elaboration of scientific related literature on topic). Results. Revamping pharmacovigilance system requires being improved in regulatory capacities, the use of appropriate public-health-driven science-based and user-friendly technologies, including digital technologies, and innovations to expand access to quality medical and relevant information. These proposals can promote health by putting pharmacovigilance at the center of efforts to achieve a sustainable healthcare system that uses universal health coverage and the health-related Sustainable Development Goals. Conclusion. Vaccine safety is very important for the success of any vaccination program. A robust vigilance system will help detect, report and prevent any adverse reactions associated with vaccination. Effective pharmacovigilance of the COVID-19 vaccine, when ready for use, will prevent any adverse events associated with the vaccine and dispel any unreasonable concerns among vaccine users.
19 December 2023 in Clinical and Preventive Medicine
Introduction. WHO widely draws the attention of the world community to safety culture as an effective basis for ensuring safety in the hospital environment. However, WHO warns that "changing culture is more difficult than introducing new structural and organizational mechanisms". Therefore, systems for assessing patient safety culture in hospitals are widely used in many countries today. The aim of the study. To analyze and compare the dynamics of patient safety culture in Ukraine and the USA healthcare facilities. Materials and methods. The study utilized bibliographic, statistical, and sociological research methods. The research material consisted of a questionnaire survey of medical personnel on patient safety culture in 2016 (163 surveys from 3 healthcare facilities) and a questionnaire survey conducted in 2023 (174 surveys from 4 healthcare facilities). Results of patient safety culture monitoring in US hospitals for 2014 and 2021 were used for comparison. The survey of medical personnel was conducted using the AHRQ leadership questionnaire. Results. The percentage of positive responses for 5 out of the 12 characteristics of patient safety culture that we investigated in domestic healthcare facilities in 2023 was significantly lower than in 2016. The main reason for this negative trend in patient safety culture within domestic healthcare facilities can be attributed to the COVID-19 pandemic and Russia's military aggression, but the primary cause lies in the absence of a comprehensive strategy for improving this culture. Over the past 8 years, the proportion of respondents willing to disclose errors in their professional activities, as well as the mistakes of their colleagues and other incidents, without fearing that their mistakes and incident reports will harm them, has remained largely unchanged. The slight trend toward improvement in patient safety culture indicators in US hospitals, despite significant attention to it, indicates the challenges we face in the journey towards forming a positive safety culture. Conclusions. The prevailing reactive safety culture in domestic healthcare, along with the lack of positive changes, hinders the implementation of modern safety strategies in the medical field. The data from our own research and scientific literature highlight the urgent need for in-depth examination of the state of patient safety culture in domestic healthcare facilities and the development of a methodological framework adapted to international standards for evaluating safety culture in medical institutions. The formation of a positive national culture in general, and safety culture within healthcare facilities in particular, should be regarded as a crucial prerequisite for the post-war reconstruction of the country and its integration into the civilized, economically developed global community.
31 March 2025 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Вступ. Ризики застосування бойових отруйних речовин наразі постають дуже гостро внаслідок тривалої збройної агресії російської федерації проти України. Бойові отруйні речовини були вперше застосовані під час Першої світової війни. Німецька армія у вересні 1914 р., знехтувавши угодами Гаазьких конференцій 1899 та 1907 рр., залучила до бойових дій артилерійські хімічні снаряди із подразнювальними отруйними речовинами. Метою дослідження було проаналізувати частоту застосування бойових отруйних речовин російською федерацією проти військовослужбовців Збройних Сил України та визначити тенденції залучення хімічної зброї під час повномасштабної агресії. Матеріали та методи. В ході проведення дослідження ми вдавалися до загальнонаукових теоретичних методів, таких як бібліографічний метод, методи системного аналізу, інформаційного синтезу та узагальнення. Також нами були побудовані тенденції, обчислені рівняння та величини достовірності апроксимації отриманих трендів частоти застосування армією російської федерації бойових отруйних речовин проти військовослужбовців Збройних Сил України за місяцями з грудня 2023 року до грудня 2024 року включно. Результати. З грудня 2023 року до травня 2024 року включно спостерігалась тенденція до зростання кількості використання вищезгаданої зброї армією рф проти військовослужбовців Збройних Сил України – від 81 зареєстрованого випадку в грудні 2023 до 715 зафіксованих випадків в травні 2024 року, що складало в 8,83 рази більше, порівняно з груднем 2023 року. Даний тренд є достовірним, оскільки величина достовірності апроксимації отриманої тенденції становить R2 = 0,9227 і перебуває в проміжку в 0,8 до 1,0, що свідчить про високий ступінь достовірності побудованої лінії тренду та його рівняння. Висновки. Ураження військовослужбовців ЗС України бойовими отруйними речовинами подразнюючої дії, у більшості випадків, відносились до легких і середніх ступенів тяжкості. Медична допомога ураженим надавалась переважно на місці, як правило, вони не потребували евакуації на наступні етапи медичної евакуації.
30 September 2024 in Ukrainian Journal of Military Medicine
Вступ. У статті розглянуто питання організації і забезпечення освітнього процесу підготовки (перепідготовки) медичних та фармацевтичних працівників на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії. Проведено аналіз підготовки працівників сфери охорони здоров’я (військовослужбовців та працівників Збройних Сил України), які пройшли перепідготовку (навчання) на факультеті в умовах воєнного стану. Метою роботи було проведення аналізу організації та здійснення навчання військових лікарів (фармацевтів)-фахівців та молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Українській військово-медичній академії в системі безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників в умов воєнного стану. Матеріали та методи. Дослідження проведене із застосуванням таких теоретичних методів: історичного та теоретичного аналізу наукової літератури та нормативно-правових документів, синтезу, індукції та дедукції, порівняння, узагальнення, систематизації й абстрагування. Також в ході написання статті було застосовано методи визначення коефіцієнта детермінації, побудови лінії тенденції та розрахунок рівняння тренду. Результати. На теперішній час навчання військових лікарів (фармацевтів)-фахівців та молодших спеціалістів з медичною (фармацевтичною) освітою на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Українській військово-медичній академії в системі безперервного професійного розвитку здійснюється на 288 циклах навчання (спеціалізація, стажування, курси тематичного удосконалення, тренінги, фахові школи, семінари майстер-класи). Для якнайшвидшого набуття певних професійних компетентностей медичних фахівців в умовах воєнного стану науково-педагогічними працівниками Українській військово-медичній академії у найкоротші терміни були розроблені та запроваджені нові навчальні курси з тематичного удосконалення за актуальними напрямами військової медицини. Медичні фахівці різних спеціальностей мали можливість отримати актуальні практичні та теоретичні знання за різноманітними медичними напрямками. Успішне застосування технологій дистанційного навчання у навчальному процесі є одним із шляхів забезпечення якісної підготовки медичних фахівців в умовах воєнного стану. Висновки. Навчання медичних фахівців на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Українській військово-медичній академії організовано та здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. З метою якнайшвидшого набуття професійних компетентностей військово-медичними фахівцями Збройних Сил України та інших складових сил оборони, після повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, науково-педагогічними працівниками Українській військово-медичній академії, у найкоротші терміни, були запроваджено нові навчальні курси з тематичного удосконалення та вебінари за актуальними напрямами військової медицини, що виникли під час війни. У 2023-2024 н.р. на факультеті перепідготовки та підвищення кваліфікації Української військово-медичної академії провчилося: 3828 слухачів, з них 2523 лікаря та 1305 осіб зі складу молодшого медичного персоналу. Також, відмічається...
The study of individual characteristics of the patient safety culture was conducted in various Ukrainian health care facilities using the questionnaire of the Agency for Healthcare Research and Quality's (AHRQ). The characteristics of the patient safety culture were analyzed by taking into account the length of service, membership of respondent to medical or nursing staff, and the profile of therapeutic or surgical activity. The essential professional qualities of patient safety specialists and the categories of persons who are the most suitable candidates for the training of patient safety specialists were defined. It was noted that training specialists to ensure patients safety, taking into account professionally essential qualities, becomes especially relevant in connection with the transition from the culture of blaming individuals for mistakes to the practice of a fair culture, in which mistakes are not considered as a personal oversight, but as an opportunity to improve the system and prevent future harm. It was found that the nursing staff rated patient safety on wards lower than in hospital. A greater risk of adverse event reporting was found for surgical workers and a reduced risk of adverse event reporting for workers with 21 years of experience or more compared to workers with five years of experience or less. Based on the conducted research, it was concluded that the most suitable candidates for training patient safety specialists would be surgeons with 5 years of experience, who are critical as for patient safety in their units and prone to disclose adverse events.