Мета. Систематизація та узагальнення наукових даних щодо особливостей вирощування нішевих круп’яних культур (гречки, проса, вівса) в умовах екологізації рослинництва з використанням органічних добрив, біопрепаратів та бактеріальних інокулянтів. Методи. Оглядове дослідження виконано на основі аналізу наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, статистичних даних Державної служби статистики України, аналітичних матеріалів ННЦ «Інститут аграрної економіки», Української зернової асоціації та міжнародних баз даних (PubMed, Frontiers). Застосовано методи порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації. Результати. Встановлено, що нішеві круп’яні культури мають значний потенціал для екологізованого виробництва завдяки невибагливості до попередників, фітомеліоративним і фітосанітарним властивостям, високій харчовій цінності зерна. Виробництво гречки, проса і вівса в Україні у 2025 р. зазнало суттєвого скорочення. Застосування біопрепаратів забезпечує приріст урожайності зернових на 7–14%, а ЕМ-препарати підвищують урожайність до 40% порівняно з неудобреним фоном. Площі органічних угідь в Україні скоротилися до 349,3 тис. га у 2024 р. Окреслені тенденції свідчать про наявність суперечності між агроекологічним потенціалом нішевих круп’яних культур і фактичним скороченням їх виробничої бази. Гречка, просо та овес можуть виконувати не лише продовольчу, а й агроекосистемну функцію, оскільки їх залучення до сівозмін сприяє зменшенню фітосанітарного навантаження, поліпшенню структури посівів і зниженню залежності виробництва від інтенсивних хімічних технологій. За умов зростання попиту на безпечну, функціональну та органічну продукцію ці культури доцільно розглядати як важливий резерв диверсифікації рослинництва, особливо для малих і середніх господарств, орієнтованих на екологізовані технології. Перспективним напрямом стабілізації виробництва є поєднання сортового потенціалу культур із біологізованими елементами технології вирощування. Використання біопрепаратів, мікробіологічних добрив та ЕМ-препаратів дає змогу підвищити продуктивність посівів без надмірного мінерального навантаження на ґрунт, що особливо важливо в умовах скорочення площ органічних угідь. Висновки. Подальші дослідження мають бути зосереджені на зональній адаптації біопрепаратів для нішевих культур, оптимізації сівозмін та формуванні ринкових ланцюгів органічної продукції.