У статті представлено узагальнений аналіз сучасних тенденцій розвитку виробни- цтва сої у світі та в Україні, визначено основні фактори, що впливають на формування обсягів виробництва, структуру посівних площ, рівень урожайності та перспективи подальшого розвитку галузі. Встановлено, що соя залишається однією з найважливіших зернобобових культур сві- тового землеробства завдяки високому вмісту білка й олії, універсальності використання у харчовій, кормовій та переробній промисловості, а також здатності покращувати родючість ґрунту через біологічну азотфіксацію. Проаналізовано сучасний стан світового ринку сої, особливості виробництва у провід- них країнах-експортерах, зокрема Бразилії, США та Аргентині, а також наведено сучасні тенденції зміни обсягів світового виробництва, урожайності та споживання культури. Показано, що зростання попиту на рослинний білок, розвиток біопаливної промисловості та зміни структури світового аграрного виробництва сприяють подальшому розши- ренню площ вирощування сої. Особливу увагу приділено сучасному стану соєвиробництва в Україні. Проаналізовано динаміку посівних площ, урожайності та валового виробництва культури за останні роки, а також вплив економічних, кліматичних і воєнних чинників на розвиток галузі. Відзначено,що внаслідок змін клімату та трансформації структури сільськогосподарського вироб- ництва відбувається зміщення основних площ вирощування сої із південних регіонів до Лісостепу та західної частини України. Встановлено, що найвищі показники врожайно- сті останніми роками формуються саме у західних областях країни, що свідчить про високу адаптивність культури до відповідних ґрунтово-кліматичних умов. Розглянуто основні фактори, які впливають на економічну ефективність виробництва сої, серед яких кон'юнктура світового ринку, логістичні труднощі, зміна вартості мінеральних добрив, експортна політика держави та впровадження сучасних технологій вирощування. Наго- лошено, що подальший розвиток соєвиробництва в Україні потребує адаптації техноло- гій до кліматичних змін, використання високопродуктивних сортів, удосконалення систем удобрення та ефективного управління виробничими ризиками.