11 June 2025 in Applied Thermal Engineering
30 September 2025 in Refrigeration Engineering and Technology
Робота присвячена еколого-енергетичному аналізу з метою обґрунтування доцільністі впровадження теплоакумуляторів з матеріалом з фазовим переходом (МФП), а також з композиційним МФП, як елементів сонячних теплових систем. Порівняння виконувалося для трьох наступних варіантів: традиційний рідинний бак-теплоакумулятор, теплоакумулятор з парафіном як МФП та теплоакумулятор з композиційним МФП парафін/терморозширений графіт (ТРГ) в кількості 4 % мас. В роботі показано, що питома теплоємність у діапазоні температур від 30 до 60 °C для теплоакумулятора з МФП у 2,06 рази вища для парафіну та у 2,54 рази вища для парафіну/ТРГ, порівняно з теплоємністю рідинного бака-теплоакумулятора з водним розчином етиленгліколю (під час розрядки теплоакумулятора). Показано, що термоакумулятори з МФП є більш перспективними та характеризуються меншими масо-габаритними розмірами, ніж рідинні баки-теплоакумулятори на одиницю теплоти, що зберігається. При виробництві теплоакумуляторів з МФП буде створено менше емісії парникових газів на одиницю збереженого тепла, ніж для рідинних баків-термоакумуляторів. Питома емісія парникових газів на одиницю теплоти, що зберігається, для теплоакумулятора з парафіном як МФП на 16,9% нижча, а для теплоакумулятора з парафіном/ТРГ як МФП на 25,7% нижча, ніж для рідинного бака-теплоакумулятора з водним розчином етиленгліколю (під час розряду). Отримані результати можуть бути корисними під час проектування систем теплопостачання у випадках, коли є нестабільне надходження теплової енергії від сонячних колекторів
29 March 2026 in Refrigeration Engineering and Technology
Дана робота присвячена комплексному експериментальному дослідженню питомої теплоємності порошків наночастинок оксиду міді (CuO) в температурному діапазоні від 20 до 120 °C. Актуальність дослідження продиктована розвитком технологій сонячної енергетики та необхідністю створення високоефективних термоакумулювальних матеріалів, властивості яких критично залежать від достовірності даних про теплоємність нанорозмірних включень. В якості об'єкта дослідження використано промисловий порошок наночастинок CuO із середнім діаметром частинок менше 50 нм і питомою поверхнею 65,38 м²/г. Експериментальні вимірювання виконані методом монотонного нагрівання в спеціально модернізованому адіабатному калориметрі об'ємом 165,54 см³, оснащеному системою вимірювання радіального градієнта температури зразка. Ключовою особливістю експериментальної установки є наявність капіляра, що дозволяє проводити вакуумну десорбцію домішок безпосередньо в процесі калориметричного досвіду. У роботі детально проаналізовано вплив сорбованої вологи на вимірювану «ефективну» теплоємність. Встановлено, що навіть при незначній вологості порошку (0,16%) процеси десорбції води викликають виражені ендотермічні ефекти, які в традиційних калориметричних дослідженнях (DSC) можуть бути помилково інтерпретовані як справжня теплоємність матеріалу. Проведено порівняння теплової поведінки зразків у відкритій термодинамічній системі (з безперервним вакуумним відкачуванням) і в замкнутій системі (герметичний калориметр). Показано, що в герметичних умовах вище 102 °C встановлюється квазірівноважний стан між зволоженим порошком і парою, що стабілізує значення швидкості нагрівання. Результати серії експериментів у відкритій системі продемонстрували, що багаторазова термічна дегазація дозволяє істотно знизити вплив побічних теплових ефектів. Виявлено, що в міру видалення вологи ефективна теплоємність нанопорошку CuO закономірно знижується, прагнучи до значень, характерних для об'ємного матеріалу (грубозернистого порошку), при цьому відхилення в фінальних тестах не перевищують сумарну похибку вимірювань, яка оцінена в 2-4%. Сформульовано висновок про те, що попередня високотемпературна дегідратація є обов'язковим етапом для отримання відтворюваних і фізично обґрунтованих даних про теплофізичні властивості нанопорошків