У оглядовій статті наведені дані літературних джерел, як вітчизняних так і зарубіжнихавторів, щодо причин виникнення ожиріння у свійських собак та як ожиріння впливає на розвитокінших різних захворювань або розладів, які є потенційно серйозними наслідками для організмутварини. Серед захворювань, які виникають внаслідок ожиріння, реєструють серцево-судинні тареспіраторні патології, жирові дистрофії внутрішніх органів, дисплазії суглобів, остеоартрити,уролітіази, дерматологічні ураження. Із вище згаданих захворювань, у тварин з ожиріннямнайчастіше реєструють структурні і функціональні зміни серця, а саме кардіопатії різних форм:дилатаційну, гіпертрофічну та рестриктивну. На відміну від гіпертофічної та рестриктивноїкардіопатій, які досить рідко діагностуються у собак, велика увага приділяється вивченнюдилатаційної форми кардіопатії. Достеменно не відомо істинних причин виникнення цієї патології,дослідники в галузі ветеринарної медицини до сьогоднішнього дня не можуть визначитись з єдиноюпричиною розвитку дилатаційної форми кардіопатії. Науковці виділяють багато різних етіологічнихчинників, спільними з них є: неповноцінна годівля, порушення метаболізму, надлишкова маса тіла,амінокислотна недостатність. Дилатаційна кардіопатія є однією з найчастіших причин смертісеред собак деяких порід і саме тому дослідники продовжують досліджувати методи виявленняхворих тварин в безсимптомній стадії захворювання. Дилатаційна форма кардіопатії, можепризвести до розширення та стоншення стінки лівого шлуночка серця, що в свою чергу призводитьдо порушень з боку скорочувальної функції кардіоміоцитів і виникненню систолічної та діастолічноїдисфункції міокарда. Дисфункції міокарду можуть призвести до розвитку серцевої недостатності,асциту, вазовальної синкопе або кардіогенного шоку. Навіть у хворих тварин, які не мають явнихклінічних ознаків захворювання на початковій стадії патології, розвивається застійна серцеванедостатність або раптова серцева смерть. Саме тому, нашою метою є літературних пошукрезультатів вітчизняних і зарубіжних науковців щодо кардіопатії на фоні ожиріння у свійськогособаки.

The research was conducted during 2016–2019 on the basis of veterinary clinics in Poltava - veterinary clinic at the Department of Therapy named after Professor P.Lokes of Poltava State Agrarian Academy, “Vet Line”, “Vet Comfort” and the laboratory of the Department of Therapy named after Professor P. I. Lokes of Poltava State Agrarian Academy. During the research we studied 11 dogs, which were diagnosed with hypothyroidism. The animals belonged to different breeds, had different sexes (6 females and 5 males) and age. For control we took 15 dogs without visible signs of any pathology. We compared the breed susceptibility of dogs with hypothyroidism and dogs with alimentary obesity. Thus, we found that most breeds are common to animals in both pathologies. However, in our sample for hypothyroidism there was no such breed as a pug, and outbred individuals, which accounted for a significant percentage of dogs with alimentary obesity. One of the most common clinical symptom is the presence of symmetrical alopecia on the sides on the background of dull and disheveled hair (90.9 %). Mucosal anemia was observed in a significant proportion of animals (81.8 %). The symptom of bradycardia and shortness of breath during exercise is observed in 72.7 % of experimental animals, which indicates the development of pathological changes in the cardiovascular system. It was found that all animals showed depression, weakness and fatigue (100.0 %). Polydipsia and hypothermia were much less common in 45.5 % of dogs, and corneal dystrophy in 36.4% of cases. The last clinical manifestation occurred in animals with the most severe pathology. According to the literature, it is known that hypothyroidism in dogs is often a symptom of obesity. According to our data, obesity (overweight) was registered in 63.6 % of experimental animals. With the diagnosis of “hypothyroidism” in dogs, we identified two experimental groups: 1 – animals with normal fatness; 2nd – with a clinical symptom of obesity. We can note a significant increase in adipose tissue in dogs with hypothyroidism of the 2nd experimental group (45.1 ± 1.70 %), which indicates the presence of endocrine obesity, as evidenced by visual assessment of fatness (4.7 ± 0.18 points). Such changes develop due to insufficient production of thyroid hormones. The latter play an important role in regulating metabolism in the body. Due to their deficiency, the metabolism in animals slows down and, as a result, there is a risk of obesity.

Дерматити у тварин є поширеною патологією шкіри, що проявляється широким спектром симптомів, значною мірою спільних для різних нозологічних одиниць. Однією із проблем у ветеринарній медицині дрібних тварин є дерматити алергічного походження. Це низка хвороб, що характеризуються свербежем, еритемою, висипами, піодермією, вторинними ураженнями шкіри. Свійські собаки є тваринами, для яких дерматити алергічного походження становлять суттєву проблему. Діагностика алергічних дерматитів у собак та лікування хворих тварин потребує диференційного підходу та відповідної терапії. Застосування зовнішніх препаратів на основі натуральних діючих речовин завжди потребує клінічної апробації, з урахуванням диференційної діагностики патології. У статті описані результати дослідження собак за дерматитів різної етіології. Проаналізовано поширення алергійного дерматиту у собак в м. Полтава. Результати досліджень свідчать, що блошиний дерматит реєструється у 52 % собак від загальної кількості проявів дерматиту, атопічний дерматит – 29,6 %, харчова алергія – 12,2 %, контактний дерматит – 6,1 %. Акцентовано увагу на проявах дерматитів, їх локалізацію та зазначено, що ураження шкіри часто ускладнюються вторинною інфекцією. Дослідження охопило 58 собак хворих на дерматит, яких поділили на чотири контрольні та чотири дослідні групи залежно від етіологічного чинника дерматиту. Собак контрольних групи лікували з дотриманням протоколу лікування дерматиту залежно від етіології. До схеми лікування тварин дослідних груп було введено препарат для зовнішнього застосування, а саме крем-бальзам «Цілитель алергостоп». Моніторинг стану собак та процесу регенерації шкіри проводили на 14-ту, 20-ту та 60-ту добу лікування. Результати проведеного лікування в дослідних групах засвідчили позитивний ефект в середньому на 3–5 діб раніше порівняно зі схемою лікування тварин контрольної групи.

In clinical settings, cardiac biomarkers with high sensitivity and specificity can be used to predict or diagnose heart disease. In humane clinical practice, troponins I and T have been used as predictors of heart disease, and the concentration of N-terminal pro-B-type natriuretic peptide (NT-proBNP) is also considered the most reliable predictor of heart disease. Veterinary cardiac biomarkers are not yet widely used by practitioners in the diagnosis of heart disease, but this does not negate the high informative value of specific cardiac parameters such as canine N-terminal pro-B-type natriuretic peptide (cNT-proBNP) and canine cardiac troponin I (ccTnI). Given the above, there is a need to conduct biochemical blood tests for cardiac pathology in dogs. The aim of the study was to determine specific parameters (cNT-proBNP and ccTnI) and blood lipidogram of domestic dogs with cardiomyopathy in the setting of obesity. The analysis of blood tests showed an increase in the content of ccTnI by more than 20 times (Р < 0.001) and cNT-pro BNP by 17.6 times (Р < 0.001) in domestic dogs with cardiomyopathy in the setting of obesity. According to the results of lipidogram determination, the dogs of the experimental group showed an increase in total cholesterol by 66.9 %, low-density lipoprotein (LDL) by 8.4 times, and very low-density lipoprotein (VLDL) by 4.2 times. The studies showed significant changes in blood biochemical parameters in cardiomyopathy in domestic dogs with obesity, which confirms the diagnostic value of these biomarkers. The research results deserve the attention of the veterinary community of practitioners and can be used in the diagnosis and subsequent prognosis of heart disease in the future. У клінічних умовах серцеві біомаркери з високою чутливістю та специфічністю можуть використовуватись для прогнозування або діагностики захворювання серця. У гуманній клінічній практиці тропоніни I і T використовувалися як предиктори захворювань серця, а концентрація натрійуретичного пептиду N-кінцевого про-В-типу (NT-proBNP) також вважається найбільш надійним предиктором захворювань серця. Ветеринарні серцеві біомаркери ще не набули широкого поширення серед практикуючих лікарів у діагностиці захворювань серця, однак це не знімає високої інформативності специфічних показників серця, якими є собачий натрійуретичний пептид N-кінцевого прогормону B-типу (cNT-proBNP) та собачий серцевий тропонін І (ccTnI). Враховуючи вищеозначене, виникає необхідність проведення біохімічних досліджень крові за патології серця у собак. Метою роботи є визначення специфічних показників (cNT-proBNP і ccTnI) та ліпідограми крові свійських собак за кардіоміопатії на тлі ожиріння. Аналіз досліджень крові показав збільшення вмісту ccTnI у понад 20 разів (Р < 0,001) та cNT-pro BNP у 17,6 раза (Р < 0,001) у свійських собак за кардіоміопатії на тлі ожиріння. За результатами визначення ліпідограми собак дослідної групи виявляли підвищення вмісту загального холестеролу на 66,9 %, ліпопротеїнів низької густини (ЛПНГ) у 8,4 рази, ліпопротеїнів дуже низької густини (ЛПДНГ) – 4,2 раза. Проведені дослідження показали вірогідні зміни біохімічних показників крові за кардіоміопатії у свійських собак на тлі ожиріння, що підтверджує діагностичну цінність цих біомаркерів. Результати досліджень заслуговують на увагу ветеринарної спільноти практикуючих лікарів і у перспективі можуть бути застосовані в постановці діагнозу та подальшого прогнозу хвороб серця.

У статті наведені методи діагностики та результати дослідження свійських собак, хворих на кардіоміопатію. Окрім загально прийнятих методів діагностики особливу увагу було приділено спеціальним методам дослідження, а саме: рентгенографії грудної клітки та розрахуванню кардіовертебрального індексу, що є показником розміру серця і проведення ехокардіографії. Ці методи є неінвазивними та дають змогу поставити діагноз на ранніх стадіях. Рентгенографія грудної клітки дає змогу візуалізувати та оцінити форму, розмір та контур серця, наявність набряку легень, які часто є ознаками серцево-судинних захворювань. Ехокардіографія дає змогу дослідити структуру серця, стінки шлуночків, клапанів, аорти, виміряти розмір камер та оцінити фракцію викиду та скорочення і визначити аритмію. Саме ці два методи були обрані для діагностики кардіоміопатії, але не варто забувати про інші додаткові методи діагностики, такі як електрокардіографія та біохімічні показники крові. Об’єктами нашого дослідження були свійські собаки порід боксер, доберман, лабрадор ретривер та німецька вівчарка. Згідно з даними літератури саме у цих порід найчастіше, внаслідок порідної схильності, реєструють кардіоміопатію. Породи були розподілені на дві групи: клінічно здорові та дослідні. За результатами обчислення кардіовертебрального індексу було встановлено, що у дослідних тварин порід доберман та німецької вівчарки індекс перевищував показники клінічно здорових тварин на 22,8 та 21,4 % відповідно. У боксерів та лабрадор ретриверів цей показник становив 20,1 та 18,1 % порівняно із клінічно здоровими тваринами. Збільшення таких показників свідчило про розширення міокарду. Наступним кроком було визначити зміни структури серця за допомогою ехокардіографії у М-режимі. За результатами проведення ехокардіографії та показників було встановлено, що у свійських собак породи лабрадор ретривер та німецька вівчарка дослідної групи були найбільш достовірні значення (р<0,001) в усіх показниках порівняно із клінічно здоровою групою.

Дослідження проведено на собаках із підтвердженою хронічною хворобою нирок шляхом клінічного обстеження, гематологічного, біохімічного аналізу крові та лабораторного дослідження сечі. Встановлено, що розвиток захворювання супроводжується суттєвими порушеннями показників крові та сечі, які прогресують відповідно до ступеня ураження ниркової тканини. На ІІІ стадії захворювання у собак виявлено зниження кількості еритроцитів (Р<0,01), вмісту гемоглобіну (Р<0,001), величини гематокриту (Р<0,001) та кількості тромбоцитів (Р<0,001), що свідчило про розвиток анемічного синдрому. Одночасно реєстрували підвищення кількості лейкоцитів (Р<0,001) та зменшення частки лімфоцитів (Р<0,05), що вказувало на наявність супутніх запальних процесів та імунологічних порушень. Біохімічними дослідженнями встановлено зниження вмісту альбумінів (Р<0,01), значне підвищення вмісту симетричного диметиларгініну (Р<0,001), сечовини (Р<0,001), креатиніну (Р<0,001) та неорганічного фосфору (Р<0,001), що характеризувало порушення фільтраційної здатності нирок і накопичення продуктів азотистого обміну. Під час дослідження сечі у собак на ІІІ стадії захворювання виявлено зниження її відносної густини (Р<0,001), появу протеїну (Р<0,001) та збільшення кількості лейкоцитів в осаді. На четвертій стадії хронічної хвороби нирок усі виявлені зміни були більш вираженими. У собак на IV стадії ХХН реєстрували тяжку анемію, виражену тромбоцитопенію та лімфоцитопенію на тлі лейкоцитозу. Концентрація показників, що характеризують функціональний стан нирок, зростала у декілька разів порівняно з показниками клінічно здорових тварин, що свідчило про значне пригнічення або втрату екскреторної функції нирок. Встановлено розвиток гіпопротеїнемії та гіпоальбумінемії, що пов’язано з прогресуючим ушкодженням нефронів і втратою білків. Для сечі були характерними різке зниження відносної густини, виражена протеїнурія, збільшення кількості лейкоцитів та, в окремих випадках, анурія. Отримані результати підтверджують, що комплексне визначення показників крові та сечі є інформативним підходом для оцінки функціонального стану нирок, визначення стадії патологічного процесу, моніторингу перебігу захворювання та прогнозування його наслідків у собак із хронічною хворобою нирок.