Yevhen Pysmenskyi

Prof. Yevhen Pysmenskyi

orcid

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

11Years (2016-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
1 January 2020 in Право України
Verified
Journal Article
Closed access
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
Сьогодні питання колабораціонізму, його поняття, ознаки та види, межі юридичної відповідальності колаборантів тощо набувають особливої значущості в Україні, враховуючи триваючу досі окупацію частини її суверенних територій, що відбулася з початком російської агресії, поєднаної з використанням гібрид них методів ведення війни. Водночас явище колабораціонізму, досить ретельно розглянуте у працях учених-істориків, у юридичній науці дотепер залишається недостатньо вивченим. Порушена проблема хоч стабільно і перебуває в центрі уваги українських фахівців і представників влади, проте навіть не наблизилася до належного розв’язання. Про це свідчить констатована відсутність чіткої та вивіреної позиції правників стосовно підходів до правового реагування на поведінку громадян України, які, проживаючи на окупованій території, співпрацюють із державою-окупанткою, необхідності їх зміни та визначення узгоджених засад правового впливу на таких осіб. Метою статті є оглядовий розгляд проблеми колабораціонізму як сучасного явища, що виникло та продовжує існувати у зв’язку з окупацією частини території України, у кримінально-правовому дискурсі. З’ясовано, що окремі українські правники, які розглядали у своїх працях той чи інший кримінально-правовий аспект колабораціонізму, дотепер не наблизилися до розв’язання ключових проблем, що виникають у зв’язку з необхідністю вдосконалення юридичного механізму протидії посяганням на державну та воєнну сфери безпеки. Підкреслюється, що брак одностайності та переконливості в обраних прийомах такого вдосконалення, а також відсутність побудованої на науково обґрунтованих висновках моделі нормативного врегулювання колабораціонізму здатні ускладнити перспективний процес деокупації території України. Кримінально-правова проблематика колабораціонізму має істотний потенціал для її подальшого більш глибокого наукового розроблення, що дасть змогу подолати прогалини науки кримінального права в цій сфері й отримати нові теоретичні та практичні здобутки. Насамперед відповідні напрацювання є важливими з позиції повноцінної реалізації прогностичної функції, яку виконує сучасна кримінально-правова наука (як показує досвід України, другорядне ставлення до цієї функції з виникненням явища колабораціонізму призвело до розгубленості та хаотичності наукових думок, нездатності сформулювати ефективні науково-практичні рекомендації). Завчасне прогнозування змін у кримінально-правовому регулюванні відповідної сфери відносин мало б сприяти мінімізації суперечливих знань і, як наслідок, швидкому та якісному розв’язанню комплексу досліджених проблем.

11 September 2024 in Naukovyy Visnyk Dnipropetrovs'kogo Derzhavnogo Universytety Vnutrishnikh Sprav
Verified
Journal Article
Closed access
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
РМРоман Мовчан
Роман Мовчан
ДКДмитро Каменський
Дмитро Каменський
У статті розглядаються проблемні питання, пов’язані з тлумаченням, застосуванням і вдосконаленням ст. 201-2 Кримінального кодексу України (КК) «Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги». При висвітленні питання про предмет цього кримінального правопорушення критично оцінюється поширений на практиці підхід, згідно з яким самодостатнього (вирішального) значення при інкримінуванні ст. 201-2 КК набуває задокументований факт митного оформлення вантажу як гуманітарної допомоги. Аргументовано, що для кримінально-правової оцінки зловживань із предметами, які ввозяться в Україну під виглядом гуманітарної допомоги, однак не є такою з огляду на Закон України «Про гуманітарну допомогу», можуть застосовуватися ст. 222 КК «Шахрайство з фінансовими ресурсами» і 212 КК «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)». З’ясовано неузгодженості понятійного апарату кримінального і регулятивного законодавства й запропоновано шляхи їх усунення. Відображено контраверсійність закріплення у ст. 201-2 КК як криміноутворювальної такої ознаки, як вчинення відповідних дій з метою отримання прибутку. З урахуванням положень регулятивного законодавства, здобутків кримінально-правової науки і напрацювань правозастосовної практики піддається критичному аналізу ст. 6.1.7 проєкту нового КК «Правочини щодо розпорядження гуманітарною допомогою чи благодійними пожертвами». Наведено недоліки цієї потенційної заборони та аргументи на користь її виключення з проєкту КК. У постановочному плані розглянуто питання про виокремлення заборони, присвяченої відмінному від кримінальних правопорушень проти власності використанню не за цільовим призначенням гуманітарної допомогу у вигляді товару, роботи чи послуги або предмета благодійної пожертви чи благодійного гранту.

30 May 2023 in Revista Amazonia Investiga
Verified
Journal Article
Open access
RMRoman Movchan
Roman Movchan
DKDmitriy Kamensky
Dmitriy Kamensky
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
ODOleksandr Dudorov Dudorov
Oleksandr Dudorov Dudorov
DPDaria Prokofieva-Yanchylenko
Daria Prokofieva-Yanchylenko
The purpose of the article is to study approaches used in the Criminal Codes of certain European countries regarding: 1) location in their systems of special parts of norms on liability for encroachment on the environment; 2) comparison of these approaches with the version embodied in the project of the new Criminal Code of Ukraine (hereinafter – the Project); 3) development of scientifically founded recommendations on this basis, which can be used both for the improvement of the relevant provisions of the Project and for the relevant prescriptions of the criminal laws of European states. When analyzing legislation of specific European countries, as well as substantiating research results, a wide range of scientific methods has been used: comparative legal, dialectical, methods of system analysis and modeling. Based on the research, it is summarized that, contrary to the Ukrainian Project, the majority of European states consolidated all criminal offenses against the environment within a single structural element of the Special part of national Criminal Codes. Borrowing experience of countries where criminal law recognizes some offenses against the use of natural resources as types of offenses against property or economy was recognized as impractical.

2 April 2024 in Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія юридична)
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
У статті визначаються основні негативні тенденції формування кримінально-правової політики України в умовах воєнного стану (за час після початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України), здійснюється їх науковий розгляд. Таким чином робиться спроба на основі наявних доктринальних здобутків виявити «слабкі місця» у правотворчій діяльності, що полягала у спробі вдосконалити КК України з початком другої фази російсько-української війни (після 24 лютого 2022 р.) та в її умовах. З використанням методів наукового пізнання, які застосовувалися у їх поєднанні (порівняння, абстрагування, індукція, аналіз та синтез, системний) установлено, що в умовах впливу факторів воєнного характеру формування кримінально-правої політики в Україні відбувалося на рівні, який не задовольняє потреби держави в ефективній протидії злочинності, включаючи її нові прояви в контексті війни високої інтенсивності. Висловлена гіпотеза, що негативі тенденції в цій сфері за період після початку другої фази російсько-української війни привалюють над позитивними. За підсумками проведеного дослідження визначено такі головні негативні тенденції, які характеризують формування кримінально-правової політики України в умовах воєнного стану: 1) кримінально-правовий популізм (у всіх його типових проявах); 2) низька якість кримінального законодавства (недосконалий закон, що породжує неефективне його застосування); 3) кримінально-правові прогалини, які не усунуті та помилки, що не виправлені (назрілі проблеми тривалий час лишаються не розв’язаними попри очевидну та нагальну потребу їх вирішити). Виснувано, що наявність цих тенденцій характеризує правотворчий процес як такий, що ускладнює (інколи унеможливлює) протидію кримінальним правопорушенням, зокрема зумовленим або пов’язаним з війною, а отже, практика нормотворення потребує трансформації. Фахове обговорення та експертне схвалення мають бути обов’язковою передумовою розгляду тих чи інших змін КК України в парламенті.

1 January 2024 in Law Journal of Donbass
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
The article is devoted to some aspects of the criminal law qualification of obstruction of mobilization conducted in the situation of the ongoing Russian-Ukrainian war and also to the study of the current law enforcement practice and prospects for improving the legislation on liability for obstruction of mobilization. It is stated that within the framework of the formation of the state policy on ensuring mobilization during martial law, a special role should be played by measures to provide effective criminal law protection of relations in the field of mobilization. It is established that, despite the absence of a proper norm, countering obstruction of mobilization is currently carried out with the use of Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine on liability for obstructing the legitimate activity of the Armed Forces of Ukraine and other military formations. The author's research is based on the study of all court sentences that were delivered and entered into force in 2023 under Article 114-1 of the Criminal Code of Ukraine. It is found that the vast majority of these sentences are a reaction to the actions of persons who committed similar actions to obstruct mobilization. It is criticized that this type of behaviour is qualified using the criminal law norm on obstruction of legitimate activity of the Armed Forces of Ukraine and other military formations. It is proved that in such cases there is no direct object of the crime and no socially dangerous act, which, although constitutes obstruction, is not an obstruction to all legitimate activities but only to those directly related to national security. A proposal is made to amend Section XIV of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine to provide for a separate basis of liability for obstruction of mobilization or assistance in avoiding it. The relevant act should be considered a minor crime, providing for alternative types of punishment. Статтю присвячено окремим аспектам кримінально-правової кваліфікації перешкоджання мобілізації, що здійснюється в умовах поточного етапу російсько-української війни, вивченню поточної практики правозастосування та перспектив удосконалення законодавства щодо відповідальності за перешкоджання мобілізації. Констатовано, що в межах формування державної політики із забезпечення мобілізації під час дії воєнного стану, особливу роль мають відігравати заходи із забезпечення ефективної кримінально-правової охорони відносин у сфері мобілізації. Установлено, що попри відсутність належної норми протидія перешкоджанню мобілізації на сьогодні здійснюється із застосуванням ст. 114-1 Кримінального кодексу України про відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. В основу авторського дослідження покладено вивчення усіх судових вироків, які постановлені та набрали законної сили протягом 2023 р. за ст. 114-1 Кримінального кодексу України. З’ясовано, що переважна більшість цих вироків є реакцією на дії осіб, які вчиняли однотипні дії з перешкоджання мобілізації. Критикується здійснювана кваліфікація зазначеного типу поведінки із використанням кримінально-правової норми про перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Доводиться відсутність у такому разі безпосереднього об’єкта складу злочину та суспільно небезпечного діяння, яке хоч і становить собою перешкоджання, але не будь-якій законній діяльності, а лише тій, що безпосередньо пов’язана із забезпеченням національної безпеки. Висловлюється пропозиція внести зміни до розділу XIV Особливої частини Кримінального кодексу України, передбачивши в ньому самостійну підставу відповідальності за перешкоджання здійсненню мобілізації або сприяння її уникненню. Відповідне діяння має розглядатися як нетяжкий злочин, передбачаючи альтернативні види покарання.

21 November 2025 in European Journal of Criminology
Verified
Journal Article
Closed access
Yevhen PysmenskyiYevhen Pysmenskyi
Yevhen Pysmenskyi
BHBarbora Hola
Barbora Hola
Collaboration with an enemy during an armed conflict is as old as warfare itself. As a sociopolitical phenomenon it is hard to define, capture and deal with. In essence, collaboration entails assisting the enemy, in the sense that civilians or combatants belonging to one party to the conflict assist the opposing side by, for example, providing information, helping in administration of occupied territories or engaging in propaganda. However, boundaries of collaboration as a type of criminal behavior, as well as its distinction from other forms of interaction with the enemy, pose a serious legal issue that is challenging to resolve. Ever since the beginning of the Russian–Ukrainian war in 2014, collaboration with the Russian occupying forces has been a widespread social phenomenon. Ukraine criminalized collaboration only after the full-scale invasion of Russian troops in 2022. By mapping the current legal landscape of such criminalization and its implementation by the criminal justice system, this article analyses the contentious boundaries of this prohibition and questionable practices of its enforcement. Using the case study of Ukraine, it aims to open a discussion on the effectiveness of criminalization and prosecution of collaborators as the means to protect national security during warfare.