У статті розглянуто застосування тривимірних клітинних автоматів (3D КА) як інноваційного інструменту для моделювання формування та еволюції геометричної структури Всесвіту (ВКС). Проаналізовано фундаментальні принципи, що лежать в основі клітинних автоматів, та можуть забезпечувати вплив на геометрію моделювання. Особливу увагу приділено концептуальному зв'язку між клітинними автоматами та парадигмою "Цифрової Фізики", яка передбачає, що Всесвіт на фундаментальному рівні може бути описаний як обчислювальна система. Розглянуто конкретні приклади моделей 3D КА, що застосовуються для моделювання космологічних процесів, зокрема 3D Геометричний КА Фредкіна/EMQG та КА Модель Адгезії. Детально описано їхні правила оновлення стану клітинок, типи комірок та можливі стани, а також способи, якими ці моделі намагаються імітувати фізичні процеси, такі як гравітація та формування космічних структур. Проведено оцінку успішності відтворення спостережуваних характеристик ВКС за допомогою 3D КА та здійснено порівняльний аналіз з результатами стандартних N-body симуляцій, що базуються на моделі ΛCDM. Доцільність використання КА для моделювання структури Всесвіту грунтується на моделях їх побудови, які пропонують використовувати дискретизацію простору та часу, що суттєво для квантової гравітації. Також, їхній внутрішній паралелізм добре підходить для моделювання великих структур, а здатність генерувати складні об’єкти на основі простих правил дає можливість пояснити формування структури Всесвіту використовуючи відносно прості початкові умови. Головна ідея моделювання структури за допомогою КА є поняття емерджентного простору-часу та фізичних законів, що виникають із базових обчислювальних правилах. Таким чином, дослідження структури Всесвіту з використанням КА може розглядатись як альтернативний підхід до зміна його форм.В роботі описано алгоритм який визначає правила зміни стану клітини та визначено ключові переваги та недоліки традиційного та наведеного підходів до моделювання. Розглянуто обчислювальні та теоретичні проблеми пов’язані з проблеми узгодження з спостереженнями та розробки ефективних алгоритмів. Ключові слова: клітинні автомати, 3D КА, великомасштабна структура Всесвіту, космологічне моделювання, цифрова фізика, N-body симуляції, ΛCDM. The article examines the application of three-dimensional cellular automata (3D CA) as an innovative tool for modeling the formation and evolution of the geometric structure of the Universe. The fundamental principles underlying cellular automata that can influence the geometry of modeling are analyzed. Special attention is paid to the conceptual connection between cellular automata and the "Digital Physics" paradigm, which suggests that the Universe at a fundamental level can be described as a computational system. Specific examples of 3D CA models used for modeling cosmological processes are considered, particularly the 3D Geometric Fredkin CA/EMQG and the CA Adhesion Model. Their cell state update rules, cell types, and possible states are described in detail, as well as the ways these models attempt to simulate physical processes such as gravity and the formation of cosmic structures. An evaluation of the success in reproducing observable characteristics of the Universe using 3D CA is conducted, along with a comparative analysis with the results of standard N-body simulations based on the ΛCDM model. The rationale for using CA to model the Universe's structure is based on their construction models, which propose the discretization of space and time, essential for quantum gravity. Additionally, their inherent parallelism is well-suited for modeling large structures, and their ability to generate complex objects based on simple rules enables explaining the formation of the Universe's structure using relatively simple initial conditions. The main idea of structure modeling using CA is the concept of emergent space-time and physical laws arising from basic computational rules. Thus, studying the Universe's structure using CA can be considered an alternative approach to...