Temperament is associated with the well-being, health, production and reproduction of cattle. In order to increase the population of individuals with the desired temperament, its evaluation should be standardized and be made one of the obligatory elements of breeding and veterinary examination. A number of different tests are used for temperament assessment. In this article, the importance of temperament correlation with some metabolic, genetic, immunological, production and reproductive parameters have been shown, pointing at its influence on the economy and cattle handling. The most common methods for assessing the temperament of cattle are presented, including long-time scales of temperament assessment. At the same time, the relationship of the temperament of cattle with production efficiency, immunity and reproductive indicators has been shown, indicating that its correct assessment is an important aspect of the proper development of the herd and the associated economic growth.

The aim of this research was to study pathomorphological alterations in the internal organs of rabbits through experimental reproduction of colibacillosis. The studies were conducted on 10 clinically healthy rabbits at the age of 3 months from a private farm. Animals were infected by intraperitoneal injection of a suspension of a pure culture of Escherichia coli isolated from a sand lizard. The disease of infected rabbits was accompanied by cachexia, dehydration and fever. The pathological process in the organism of infected animals was characterized by the violation of hemodynamics, the protein dystrophy of the parenchyma of liver, kidneys, myocardium and the formation of specific granulomas in the lungs and liver. The edema of reticular tissue and the hyperplasia of lymph nodes were observed in the organs of the immune system. The expressive edema of mucous membrane and submucosa, as well as alterative and necrotic processes were detected in the intestine.

The relevance of the study is driven by the rapid increase in the number of small domestic animals with surgical pathology of the digestive system, requiring effective diagnosis and surgical intervention. In this regard, the purpose of this study is to investigate the prevalence of various diseases of the digestive organs in small domestic animals and to determine the most informative methods of their diagnosis. The primary approach in the study is to compare the informativeness of results obtained from examining sick animals, including general (history collection, examination, palpation) and special (ultrasound diagnostics of abdominal organs, endoscopy of the digestive tract, radiography) diagnostic methods. The advantages and disadvantages of different special diagnostic methods were identified and analysed, providing a comprehensive assessment of indications and contraindications for their application in clinical veterinary practice. Out of 1863 animals that presented to the veterinary clinic, pathologies of the digestive tract of various origins were diagnosed in 957 animals. Conservative care was provided to 79.7% of the affected animals (763 individuals). Complicated pathologies requiring surgical treatment were diagnosed in 194 (20.3%) animals. Among these, 170 (17.7%) had foreign bodies in the stomach, 14 (1.5%) had gastric erosions, 4 (0.4%) had neoplasms, 3 (0.3%) had perforations, and 3 (0.3%) had inflammatory diseases. The use of ultrasound diagnostics allowed for the detection of linear foreign bodies in the stomach and the identification of associated complications such as stomach or intestinal perforations caused by foreign bodies. Radiographic examination proved effective when radiopaque structures (metals, stones, bones) were present as foreign bodies. The materials of the study provide practical value for both researchers and practising veterinarians, offering the opportunity to utilise new instrumental diagnostic methods to assess the feasibility of surgical manipulations on the stomach and intestines in dogs and cats

Хронічні захворювання нирок у котів можуть довгий час не проявлятися, що становить небезпеку для життя і здоров’я тварин. Тому важливо проводити ультразвуковий скринінг всіх котів, а особливо порід, генетично схильних до патологій, таких як персидських та британських. Саме тому метою нашого дослі-дження було з’ясовувати, які з патологій нирок найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи. Для вирішення завдань було відібрано 120 котів від 1 до 18 років, які надходили в навчально-науково-виробничу клініку Полтавського державного аграрного університету з 2020 по 2022 рік. На первинному огляді в них реєстрували в’ялість, зниження тур-гору шкіри, відмову від їжі, швидку втрату ваги. Було виявлено, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні нирок у котів є полікістоз (37 %), пієлонефрит (25 %) та нефросклероз (24 %). Середній вік котів з полікістозами нирок складав 2,4±1,1 рік, нефросклерозом – 8,4±2,1 рік, пієлонефритом – 5,6±2,4 років. Найбільш схильними до захворювань нирок є коти персидської та британської породи. Нефросклероз нирок на ультрасонограмі характеризувався підвищенням ехогенності (100 %) та зернистістю (78,6 %) коркового шару, зменшенням нирки в розмірах (57,1 %) та її неправильною формою (21,4 %). Полікістоз характеризувався множинними або поодинокими округлими чи овальними анехогенними утвореннями з чіткими гіперехогенними стінками. В деяких випадках реєстрували збіль-шення нирки в розмірах (33,3 %) та підвищення ехогенності коркового шару (8,9 %). При пієлонефриті реєстрували чисельні зміни на ультрасонограмах: розширення ниркової балії (83,3 %), порушення корково-мозкової диференціації шарів нирки (36,7 %), гіперехогенність коркового шару (20 %), гіперехогенність мозкового шару (10 %), гіперехогенні включення в корковому шарі (10 %), дилатація сечоводів (33,3 %), деформація дивертикулів та ниркової балії (6,7 %).

Метою роботи було встановити ефективність осіменіння корів у спонтанну статеву охоту, виявлену за допомогою автоматизованого контролю їх рухової активності, у порівнянні з індукованою після гормональної стимуляції. Природну охоту визначали за допомогою системи AfiActII (n=767), осіменіння тварин проводили через 8 годин після встановлення піку їх рухової активності; синхронізацію охоти та овуляції проводили препаратами GnRH та PGF2α на основі протоколу «Ovsynch» (n=280), осіменіння корів проводили згідно протоколу. У першому кварталі при осіменіння корів у спонтанну охоту запліднення настало у 62,5 % корів з індексом осіменіння 1,5±0,5, сервіс-період тварин цієї групи склав 70±10 днів, що було в межах норми. При індукованій охоті тільність реєстрували у 80% корів з індексом осіменіння 1,5±0,5, їх сервіс-період був 110±20 днів, що було більше фізіологічної норми. Всього запліднилося 60,6 % корів першої групи та 53,2 % – другої. В другому кварталі кількість корів, що запліднилися у спонтанну охоту, у порівнянні з індукованою, була достовірно більшою, майже в 10 разів (p>0,1). Серед них 75% корів першої групи запліднилося з індексом осіменіння 1,5±0,5 та сервіс-періодом 70±10 днів. В другій групи завагітніло 78 % тварин з таким же індексом осіменіння та сервіс-періодом 110±20 днів. В третьому кварталі заплідненість корів обох груп зменшилася: у першій групі вона була 52,7%, в другій – 35,8 %. Крім того, серед корів першої групи були 2,6–5,7 % таких, що мали індекс осіменіння 6,5±0,5. Система автоматизованого контролю рухової активності забезпечує безперервне спостереження за коровами, точну та автоматизовану ідентифікацію тварин у період статевої охоти, мінімальні вимоги до працівників та високу точність визначення оптимального часу осіменіння. Така система дозволила забезпечити заплідненість корів у спонтанну охоту на рівні 63,7 %. Серед них 68,63±6,25 % корів мали індекс осіменіння 1,5±0,5 та сервіс-період до 70±10 днів. При застосуванні системи гормональної стимуляції статевої охоти та овуляції вагітність реєстрували у 46,7 % тварин, серед яких – 80±5 % корів після 1–2 осіменіння, з сервіс-періодом 110±20 днів. З метою скорочення сервіс-періоду до фізіологічних норм (70±20 днів) коровам із багатократними непродуктивними осіменіннями проводити гінекологічне обстеження після 3-го осіменіння. Тваринам, у яких не була виявлена статева охота до 60 дня після родів, доцільно застосовувати схеми синхронізації одразу після виявлення анафродизії.

В інфекційній патології тварин етіологічна роль стафілококів значно зросла останнім часом. Ці мікроорганізми здатні вражати будь-які органи і тканини організму. Найчастіше трапляються ураження шкіри і підшкірної клітковини, абсцеси, сепсис та септикопіємія. Кролі дуже сприйнятли-ві до стафілококових інфекцій і тому їх широко використовують як лабораторних тварин для визначення патогенності збудника. Метою роботи було виявити патоморфологічні зміни в організмі кро-лів в умовах експериментального відтворення стафілококозу із застосуванням суспензії чистої ку-льтури Staphylococcus epidermidis, виділеної від ящірки прудкої. Дослідження проводились на 8 кліні-чно здорових кроликах з приватного господарства м. Полтави. Суспензію чистої культури S. epidermidis, виділену від ящірки прудкої, використовували для зараження лабораторних тварин. У результаті інфікування у тварин спостерігалися такі патоморфологічні зміни: гіперемія, білковий гепатоз, нефроз, міокардоз, геморагічний діатез оболонок серця, слизової оболонки трахеї та вели-ких бронхів, серозної оболонки стінки кишечнику. Було зареєстровано катаральний гастроентерит, помірно виражений метеоризм кишечнику, ділянки вогнищевої серозної пневмонії, дерматиту. У ре-зультаті гістологічного дослідження в печінці було виявлено розширення просвітів капілярних сину-соїдів, набряк стінки кровоносних судин середнього калібру з вакуолізацією ендотеліоцитів, утво-рення периваскулярних інфільтратів з гранулоцитів. У легенях спостерігали осередки серозної пнев-монії, катаральний бронхіт, периваскулярні набряки. Було зареєстровано інфільтрацію стінок аль-веол, бронхів та перибронхіальної сполучної тканини гранулоцитами, набряк строми з утворенням транссудату або серозного ексудату з домішками нейтрофілів та еозинофілів. У нирках відбувалось кровонаповнення судин різних калібрів, набряк та осередки некрозу строми кіркової зони. В селезінці та лімфатичних вузлах було встановлено вогнищеву гіперемію, підкапсулярні крововиливи, набряк червоної та білої пульпи, осередки мукоїдного набухання капсули та трабекул. Отримані результати досліджень свідчать, що у кролів в умовах експериментального стафілококозу відбувалась інтокси-кація організму продуктами метаболізму збудника, яка призвела до важких патологічних змін у па-ренхіматозних органах.