The use of polluted water bodies for recreation poses a risk of infectious diseases. This fact necessitates the need to take into account bacteriological indicators to determine the danger of recreational water use. The aim of the article is to develop a new method for assessing the potential...

The paper presented the results of research on the choice of management approaches to ensure the effective functioning of the environmental management system of business entities. New challenges contribute to the formation of a new system of approaches to decision-making. Implementation of...

У місті Запоріжжі зосереджена велика кількість підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних та металообробних підприємств, будівельних виробництв та хімічної промисловості, що призводить до високого техногенного навантаження на здоров’я мешканців міста. Метою наукової статті є встановлення ризиків для здоров’я населення Шевченківського району міста Запоріжжя у період 2019–2022 роки від забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами. Обраний район є найбільшим за площею та кількістю населення, що проживає у ньому. В той же час на території району розташовано багато промислових підприємств міст: АТ «Мотор Січ», ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка», ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра», Виробничий підрозділ «Запорізький олійноекстракційний завод». Методи досліджень. При виконанні дослідження було використано загальну процедуру методології оцінки ризику для здоров’я населення (Human Health Risk Assessment), розроблену та рекомендовану Агентством США з охорони довкілля. Також використовували санітарно-гігієнічні, аналітичні та математичні методи дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше науково обґрунтована та надана ризикометрична оцінка впливу техногенних забруднювачів міського середовища на стан здоров’я населення Шевченківського району міста Запоріжжя. Доповнено наукові дані про закономірності формування захворюваності й смертності населення району внаслідок промислових викидів у повітряний басейн. Висновки. Встановлено, що результати розрахунків коефіцієнтів та індексів небезпеки при оцінці інгаляційних впливів викидів забруднюючих речовин від промислових підприємств при хронічному впливі в Шевченківському районі міста Запоріжжя за 2019–2022 рр. свідчать про наявність перевищень безпечних рівнів. Сумарні індекси небезпеки у досліджуваному районі знаходяться на надзвичайно високому рівні. Індивідуальний канцерогенний ризик при хронічній дії за досліджуваний період у Шевченківському районі міста Запоріжжя знаходиться на середньому рівні.

Стаття присвячена висвітленню результатів дослідження стану атмосферного повітря у м. Запоріжжі шляхом вимірювань вмісту забруднюючих речовин на стаціонарних постах державної системи моніторингу атмосферного повітря. У атмосфері міста Запоріжжя спостерігаються перевищення концентрацій забруднюючих речовин порівнянно з середньодобовими значеннями гранично допустимих концентрацій. Тому метою роботи було оцінити стан атмосферного повітря міста Запоріжжя за період 2016–2024 років, зокрема під час карантину та воєнного стану. У відповідності до мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати стан забруднення атмосферного повітря міста Запоріжжя, розрахувати комплексний індекс забруднення атмосфери, визначити внесок кожної із основних забруднюючих речовин до загального рівня забруднення атмосфери. Проаналізовано результати державної системи моніторингу атмосферного повітря у м. Запоріжжі за такими речовинами: окcид вуглецю (II), пил, формальдегід, фенол, фтористий водень,хлористий водень, діоксид азоту, оксид азоту (II), діоксид сірки. У статті було розраховано комплексний індекс забруднення атмосфери, найбільший рівень якого спостерігається на постах, які розташовані в центрі міста в безпосередній близькості до основного промислового комплексу, та сягають 8-11,2, що відповідає високому рівню забрудненню. Розрахунок відношення середньорічних концентрацій забруднюючих речовин до середньодобових гранично-допустимих концентрацій вказує на їх постійне перевищення для таких речовин, як діоксид азоту, фенол та формальдегід. Динаміка забруднення відображає спад у період пандемії та війни, а також повернення до попередніх рівнів з 2023 року, коли зросли викиди через відновлення виробництва та транспортних перевезень. Отримані результати свідчать про недостатню кількість постів спостереження, що ускладнює ефективне визначення джерел забруднення та впровадження заходів для покращення якості атмосферного повітря.

A decline in CO₂ emissions is often treated as evidence of successful climate policy, although the same outcome may reflect technological modernization, economic contraction, demographic decline, deindustrialization, or external shocks. This study develops a three-stage diagnostic framework combining additive Logarithmic Mean Divisia Index (LMDI) decomposition, sectoral carbon cost exposure, and an investment-capacity proxy to distinguish managed decarbonization from carbon-intensive decoupling and structural or shock-driven emissions decline. The framework is applied to Germany, Poland, and Ukraine for 1990-2024, with subperiods reflecting major structural transformations and shocks. Germany reduced emissions by 482.48 Mt CO₂ despite rising population and GDP per capita, as lower energy- and carbon-intensity more than offset these upward pressures. Poland reduced emissions by 103.48 Mt CO₂, through energy-intensity improvements, while carbon-intensity gains were more limited. Ukraine recorded the largest decline (564.03 Mt CO₂), but substantial contributions came from lower GDP per capita and population, while carbon-intensity increased emissions over the period. At a common benchmark of EUR 75.28/tCO₂, Ukraine has the highest exposure among the integrated-steel cases, whereas Poland has the highest exposure among the electricity cases. The findings show that emissions outcomes should be interpreted jointly with their drivers, sectoral carbon-price transmission, and the capacity to finance technological response.