Карина Володимирівна Бєлоконь

Карина Володимирівна Бєлоконь

Auto-generated profile, based on publicly available information

Карина Володимирівна Бєлоконь

Запорізький національний університет

Research Focus & Metrics

Academic Career Length

5Years (2022-Present)

(Calculated once Scilit publication data is synced: current year − year of first publication + 1)

Representative Publications

View All Publications
5 September 2024 in Науковий вісник Вінницької академії безперервної освіти. Серія «Екологія. Публічне управління та адміністрування»
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
KBKarina Belokon
Karina Belokon
МММирослав Мальований
Мирослав Мальований
ЄТЄвгенія Тарабан
Євгенія Тарабан
ДГДенис Гордієнко
Денис Гордієнко
ВСВіталій Ситий
Віталій Ситий
У місті Запоріжжі зосереджена велика кількість підприємств чорної та кольорової металургії, машинобудівних та металообробних підприємств, будівельних виробництв та хімічної промисловості, що призводить до високого техногенного навантаження на здоров’я мешканців міста. Метою наукової статті є встановлення ризиків для здоров’я населення Шевченківського району міста Запоріжжя у період 2019–2022 роки від забруднення атмосферного повітря газоподібними речовинами. Обраний район є найбільшим за площею та кількістю населення, що проживає у ньому. В той же час на території району розташовано багато промислових підприємств міст: АТ «Мотор Січ», ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка», ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра», Виробничий підрозділ «Запорізький олійноекстракційний завод». Методи досліджень. При виконанні дослідження було використано загальну процедуру методології оцінки ризику для здоров’я населення (Human Health Risk Assessment), розроблену та рекомендовану Агентством США з охорони довкілля. Також використовували санітарно-гігієнічні, аналітичні та математичні методи дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше науково обґрунтована та надана ризикометрична оцінка впливу техногенних забруднювачів міського середовища на стан здоров’я населення Шевченківського району міста Запоріжжя. Доповнено наукові дані про закономірності формування захворюваності й смертності населення району внаслідок промислових викидів у повітряний басейн. Висновки. Встановлено, що результати розрахунків коефіцієнтів та індексів небезпеки при оцінці інгаляційних впливів викидів забруднюючих речовин від промислових підприємств при хронічному впливі в Шевченківському районі міста Запоріжжя за 2019–2022 рр. свідчать про наявність перевищень безпечних рівнів. Сумарні індекси небезпеки у досліджуваному районі знаходяться на надзвичайно високому рівні. Індивідуальний канцерогенний ризик при хронічній дії за досліджуваний період у Шевченківському районі міста Запоріжжя знаходиться на середньому рівні.

30 December 2024 in Проблеми хімії та сталого розвитку
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
KBKarina Belokon
Karina Belokon
ІПІрина Пірогова
Ірина Пірогова
МММирослав Мальований
Мирослав Мальований
ЄТЄвгенія Тарабан
Євгенія Тарабан
Стаття присвячена висвітленню результатів дослідження стану атмосферного повітря у м. Запоріжжі шляхом вимірювань вмісту забруднюючих речовин на стаціонарних постах державної системи моніторингу атмосферного повітря. У атмосфері міста Запоріжжя спостерігаються перевищення концентрацій забруднюючих речовин порівнянно з середньодобовими значеннями гранично допустимих концентрацій. Тому метою роботи було оцінити стан атмосферного повітря міста Запоріжжя за період 2016–2024 років, зокрема під час карантину та воєнного стану. У відповідності до мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати стан забруднення атмосферного повітря міста Запоріжжя, розрахувати комплексний індекс забруднення атмосфери, визначити внесок кожної із основних забруднюючих речовин до загального рівня забруднення атмосфери. Проаналізовано результати державної системи моніторингу атмосферного повітря у м. Запоріжжі за такими речовинами: окcид вуглецю (II), пил, формальдегід, фенол, фтористий водень,хлористий водень, діоксид азоту, оксид азоту (II), діоксид сірки. У статті було розраховано комплексний індекс забруднення атмосфери, найбільший рівень якого спостерігається на постах, які розташовані в центрі міста в безпосередній близькості до основного промислового комплексу, та сягають 8-11,2, що відповідає високому рівню забрудненню. Розрахунок відношення середньорічних концентрацій забруднюючих речовин до середньодобових гранично-допустимих концентрацій вказує на їх постійне перевищення для таких речовин, як діоксид азоту, фенол та формальдегід. Динаміка забруднення відображає спад у період пандемії та війни, а також повернення до попередніх рівнів з 2023 року, коли зросли викиди через відновлення виробництва та транспортних перевезень. Отримані результати свідчать про недостатню кількість постів спостереження, що ускладнює ефективне визначення джерел забруднення та впровадження заходів для покращення якості атмосферного повітря.

31 August 2026 in Preprints.org
Verified
Preprint
Open access
PDF file
OMOlena Matukhno
Olena Matukhno
VSValentyna Stanytsina
Valentyna Stanytsina
KBKarina Belokon
Karina Belokon
OGOleksandr Mykolayovych Garmata
Oleksandr Mykolayovych Garmata
Volodymyr O ArtemchukVolodymyr O Artemchuk
Volodymyr O Artemchuk
A decline in CO₂ emissions is often treated as evidence of successful climate policy, although the same outcome may reflect technological modernization, economic contraction, demographic decline, deindustrialization, or external shocks. This study develops a three-stage diagnostic framework combining additive Logarithmic Mean Divisia Index (LMDI) decomposition, sectoral carbon cost exposure, and an investment-capacity proxy to distinguish managed decarbonization from carbon-intensive decoupling and structural or shock-driven emissions decline. The framework is applied to Germany, Poland, and Ukraine for 1990-2024, with subperiods reflecting major structural transformations and shocks. Germany reduced emissions by 482.48 Mt CO₂ despite rising population and GDP per capita, as lower energy- and carbon-intensity more than offset these upward pressures. Poland reduced emissions by 103.48 Mt CO₂, through energy-intensity improvements, while carbon-intensity gains were more limited. Ukraine recorded the largest decline (564.03 Mt CO₂), but substantial contributions came from lower GDP per capita and population, while carbon-intensity increased emissions over the period. At a common benchmark of EUR 75.28/tCO₂, Ukraine has the highest exposure among the integrated-steel cases, whereas Poland has the highest exposure among the electricity cases. The findings show that emissions outcomes should be interpreted jointly with their drivers, sectoral carbon-price transmission, and the capacity to finance technological response.

5 September 2026 in Sustainability
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
OMOlena Matukhno
Olena Matukhno
VSValentyna Stanytsina
Valentyna Stanytsina
KBKarina Belokon
Karina Belokon
OGOleksandr Mykolayovych Garmata
Oleksandr Mykolayovych Garmata
Volodymyr O ArtemchukVolodymyr O Artemchuk
Volodymyr O Artemchuk
A decline in CO2 emissions is often treated as evidence of successful climate policy, although the same outcome may reflect technological modernization, economic contraction, demographic decline, deindustrialization, or external shocks. Accordingly, the objective is to test whether comparable headline reductions reflect different transition mechanisms when historical drivers, prospective indicative gross carbon-cost exposure, and investment capacity are evaluated jointly. We hypothesize that Germany is closest to managed decarbonization, Poland follows carbon-intensive decoupling, and Ukraine’s decline is predominantly structural or shock-driven and that the joint diagnostic indicates greater contraction risk where multiple investment-capacity measures are weakest, without implying a causal prediction of firm response. This study develops a three-stage diagnostic framework combining additive Logarithmic Mean Divisia Index (LMDI) decomposition, indicative gross sectoral carbon-cost exposure, and multiple macroeconomic investment-capacity indicators to distinguish managed decarbonization from carbon-intensive decoupling and structural or shock-driven emissions decline. The framework is applied to Germany, Poland, and Ukraine for 1990–2024, with subperiods reflecting major structural transformations and shocks. Germany reduced emissions by 482.48 Mt CO2 despite rising population and GDP per capita, as lower energy and carbon intensity more than offset these upward pressures. Poland reduced emissions by 103.48 Mt CO2 mainly through lower aggregate energy intensity, while carbon-intensity improvements were more limited. Ukraine recorded the largest decline (564.03 Mt CO2), but substantial contributions came from lower GDP per capita and population, while carbon intensity increased emissions over the period. At a common benchmark of EUR 75.28/tCO2, Ukraine has the highest indicative gross exposure among the integrated-steel cases, whereas Poland has the highest indicative gross exposure among the electricity cases. The findings show that emissions outcomes should be interpreted jointly with their drivers, sectoral carbon-price transmission, and the capacity to finance technological response.

27 May 2025 in Scientific Journal "Metallurgy"
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
ГКГеннадій Борисович Кожемякін
Геннадій Борисович Кожемякін
KBKarina Belokon
Karina Belokon
ВРВладислав Ростиславович Румянцев
Владислав Ростиславович Румянцев
Одним із головних джерел забруднення навколишнього середовища на металургійних підприємствах є високомінералізовані стічні води. Підвищення вмісту солей у цих водах спричинене використанням розчинних речовин у металургійних процесах, хімічною обробкою води в замкнених системах охолодження обладнання, очищенням стічних травильних розчинів і промивних вод у прокатних цехах. Крім того, мінеральні домішки потрапляють у стоки під час контакту рідин із твердими або розчиненими солевмісними матеріалами. Одним із ключових завдань екологічної безпеки металургії є ефективне очищення таких стічних вод від розчинених мінералів.Найпоширенішими технологіями видалення солей із води є методи зворотного осмосу, електродіалізу, іонного обміну та термічного знесолення. Проте в більшості випадків результатом таких процесів є концентровані розсоли. Раціональнішим варіантом є видалення солей у твердій формі, що значно полегшує їх подальше транспортування, утилізацію або захоронення. З огляду на це, перспективними вважаються термічні методи очищення. Випарювання мінералізованих стоків на металургійних підприємствах призводить до накопичення в них високих концентрацій солей. При цьому, окрім традиційного карбонатного та сульфатного накипу, можуть утворюватися також силікатні, залізисті й інші відкладення на теплообмінних поверхнях. Щоб уникнути цих проблем, доцільно застосовувати тверді матеріали як проміжний теплоносій. У таких установках зазвичай використовуються металеві кулі, нагріті гарячими газами, на поверхні яких кристалізуються солі, що потім видаляються. Проаналізовано теплотехнічні особливості процесу випарювання із застосуванням твердого теплоносія та встановлено залежності коефіцієнта тепловіддачі від основних параметрів процесу. На основі експериментальних досліджень розроблено метод утилізації високомінералізованих стічних вод, який дозволяє ефективно використовувати низькопотенційні вторинні енергетичні ресурси.

26 June 2025 in Проблеми хімії та сталого розвитку
Verified
Journal Article
Open access
PDF file
KBKarina Belokon
Karina Belokon
ГКГеннадій Кожемякін
Геннадій Кожемякін
ВБВладислав Бендюг
Владислав Бендюг
БКБогдана Комариста
Богдана Комариста
МЖМикита Жаворонков
Микита Жаворонков
ІКІгор Каряка
Ігор Каряка
Одними з основних забруднювачів навколишнього природного середовища є високомінералізовані стічні води промислових підприємств. Цей вид рідких відходів забруднений такими мінеральними речовинами, як солі кальцію, натрію, магнію тощо. Попри широке впровадження оборотного водопостачання та нових маловідходних технологій, обсяг забруднених стічних вод залишається значним. Тому важливою проблемою є очищення рідких відходів від мінеральних забруднень. Запропоновано спосіб термічного знешкодження високомінералізованих рідких відходів промислових виробництв на проміжному твердому теплонасії, який є перспективним для застосування в металургійній, хімічній, вугільній, енергетичній та інших промислових галузях. Було створено лабораторну установку, що складається з електропідігрівача і випарної колони, в якій знаходиться інертний теплоносій у вигляді металевих куль. У роботі було досліджено гідродинамічний режим випарного апарату при знешкодженні високомінералізованих стічних вод на проміжному твердому теплоносії. Досліди були проведені на зернистій насадці з різними діаметрами куль 10 та 15 мм. У процесі випарювання вода подавалася циклічно зі швидкістю 2, 2,5 та 3 м/с. Внаслідок чого було виявлено, що гідравлічний опір випарного апарату залежить від швидкості гарячого теплоносія та типу насадки (суха або мокра). Проведені лабораторні дослідження показали, що циклічне випарювання високомінералізованих стічних вод з використанням проміжного твердого теплоносія (металевих куль) дозволяє знижувати енергетичні витрати та ефективно вилучати мінеральні забруднення з води. Однак, утворення плівки солей на елементах завантаження знижує порізність шару і підвищує гідравлічний опір. Для забезпечення ефективної роботи випарного апарату необхідно підтримувати оптимальний рівень порізності.